Сьогодні, коли ввечері я збиралася написати кілька слів на тему молитви в намірах нових покликань до повної посвяти на службу Богу та людям, на скейпі «зачепив» мене один брат капуцин з Краківської провінції – місіонер Африки. Незважаючи на те, що в країні, де він служить, нині існує загроза для його життя, оскільки йде війна, він все одно повертається туди з рідної Польщі ...
Христос Воскрес, ми радіємо! Практикуючі християни, і непрактикуючі (тобто ті, хто забуває про свого Небесного Отця і згадує про Нього двічі на рік) - всі ми радіємо зі Свята Великодня. Але не забудьмо, що ми теж включені в це Воскресіння. Ми покликані пізнати силу розіп’ятого і Воскреслого Христа, Який перебуває в моєму житті сьогодні.
Велика п’ятниця запам’яталася мені з дитинства ось таким чином – це був день, коли бабця пов’язувала собі й мені чорну хустину. Напевно,бабуся перейняла цю традицію зі своєї родини. Мені малій було цікаво, бо вигляділа я тоді поважно – люди думали, що хтось помер в нашій родині (я ще тоді не розуміла, як це боляче, коли хтось близький вмирає…)