Ці чудові травневі вихідні, яких  у цьому році було чимало, діти та молодь з парафії св. Климента, що в Севастополі, разом із о. Юрієм Зімінським,  настоятелем, та сестрами гоноратками провели на природі. Молодь 6 травня здійснила похід в Кримські гори, а сім'ї з дітьми 11 травня відпочивали біля гори Мангуп.

Воскресіння є символом відродження, якісної зміни на краще. І ця зміна торкається не лише однієї особи, а часом і всіх оточуючих. Саме ця думка стала основою великодньої міні-вистави, яку представили діти і батьки з садочку «Джерельце». Діти представили життя пересічної родини, яка готується до великодніх свят.

Мама потребує допомоги дітей, але вони зайняті іграшками, новим одягом та іншими дрібницями. До мами прийшла Журба, яка перетворила її на пташку і забрала у свій замок. Діти зрозуміли, що потребують мами і вирішили її рятувати. Дорогою до замку вони вчаться віддавати останній хліб та улюблені прикраси. І забуваючи про себе, рятують маму. Це стається на світанку Великодня. Сила пробачення і любові руйнує всі перешкоди на шляху дітей до мами. І величне Свято вони зустрічають разом…

Весна, пора року коли наші очі радіють з зеленої трави та перших квітів, а землероб передивляється зерно щоб якісне засіяти в землю, яке принесе добрий врожай, так і сестри нашого Згромадження зібралися в Бердичеві з різних місць нашого служіння, щоб ще раз заглибитись в роздуми про нашу віру, яка потребує перегляду та зросту.

Цю зустріч з ініціативи сестри Вікарії Анни Кліпацької провів о. Маріано Хосе Сєдано, священник і педагог зі Згромадження  Отців Кларентинів, який працює в Санкт. Петербурзі. Отець поділився своїми роздумами і звернув увагу, що тепер є особливі труднощі в вірі і ці труднощі спостерігаються в рисах навколо яких живе культура, це – поверхневість, егоцентризм і байдужість. Подолання їх в монаршому житті наступить тільки тоді, коли з поверхневості перейдемо до бідності, з егоцентризму до любові (особливо прощення), з байдужості до послуху. А щоб в моєму житті це наступило скоріше потрібно вдивлятись і наслідувати Матір Ісуса і Її Непорочне Серце, яка хоч всього не розуміла, але розважала і приносила великі плоди.

01.03.2013

Дорогі брати та сестри!

У зв’язку з п’ятдесятим тижнем молитов про покликання, що розпочнеться 21 квітня 2013 р., в четверту Неділю Великодню, хочу запросити вас до рефлексії на тему «Покликання – це  знак надії, що спирається на вірі».Ця тема особливо доцільна у Рік віри і в п’ятдесяту річницю початку ІІ Ватиканського Собору. Слуга Божий, Йоан Павло ІІ, в ході Собору встановив цей день спільних прохань до Бога Отця, щоб Він і надалі посилав робітників до своєї Церкви (пор. Мт 9, 38). «Наявність достатньої кількості священиків – підкреслював тоді Папа – стосується всіх віруючих: не лише тому, що від покликань залежить релігійне майбутнє людства, а також і тому, що така наявність є ознакою живої віри  і любові окремих парафіяльних та єпархіальних спільнот, а також свідченням морального здоров’я християнських сімей. Там, де квітнуть численні священицькі та чернечі покликання, живе Євангеліє (Павло ІV, радіопослання, 11 квітня 1964 р.)