Сьогодні Церква вшановує святого Франциска з Ассізі, який вважається духовним отцем не лише орденів, а й великої кількості мирян. Як і кожен святий, Франциск був людиною молитви. Дзеркалом його життя стала молитва “Отче наш”.
У с. Яблуниця на Івано-Франківщині 6 жовтня розпочалась Школа Францисканської духовності. В осередку благодійної організації «Карітас-Спес» зібрались 14 охочих ближче познайомитись із постаттю св. Франциска з Асізі. Щоби зрозуміти святого, треба знати ту епоху, в яку він жив. У цьому слухачам Школи допоміг о. Домінік Яцков.
Отець Домінік поступово розвіював ті міфи про Середньовіччя, які вкладали у голови громадян радянські школи та університети. Ці міфи подекуди живуть ще досі. Виявляється, що рушійною силою в середньовічній освіті, медицині та інших галузях були монастирі. Культ святих, Літургія Годин, Месал, Розарій, часте Святе Причастя. Це все сягає своїм корінням у Середні віки. Крім того, отець акцентував увагу на темі Хрестових походів та інквізиції. І підкреслив, що через незнання певних фактів виникає перекручення і неправильне розуміння цих історичних явищ. Також о. Домінік відкрив для слухачів постать св. Бонавентури.
Святий Франциск з Ассізі – покровитель та взірець великої францисканської родини. Сьогодні, 25 вересня, розпочинаємо девя’тиденну молитву (новенну) до цього великого святого.
Незважаючи на те, що св. Франциск був людиною Середньовіччя, його духовністю безнастанно проймається кожне покоління віруючих, стараючись наново осмислити духовну спадщину святого. Святий Йоан Павло ІІ сказав: «Увага до цієї особистості не тільки не зменшилось з часом, а навпаки, все більше захоплює розум і щораз зростає. Любов людей до святого і зацікавлення його життям виходять з досконалого виконання Франциском того, чого найбільше прагнуть і чого у власному житті не осягають люди: радості, свободи, миру, злагоди і єдності».
Нехай святий Франциск заступається за кожним та веде дорогою радості, миру та відкритості на Боже діяння.