Все як завжди, з міцним підґрунтям у традицій Мостиській парафії св. Йоана Хрестителя розпочався новий навчально-катехетичний рік, тут все разом пов’язане, парафія, польська школа в якій навчаються 90% католиків, а також катехези, які систематично відбуваються у школі.

На перший дзвінок за давньою традицією запрошуються священики та сестри, котрі співпрацюють з педагогічним колективом та з дітьми цієї ж школи, настоятель о. Владислав Дирунов та отець вікарій Назар Білик на початок шкільного року уділили урочистого благословення.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•  

joomlamodniyportal.ru

З четвертого по восьме вересня, у нашій парафії, також відбувся 40-годинний молебень перед виставленними Пресвятими Дарами, у якому брала участь вся парафія.Дякували Богу за цьогорічний врожай та просили Бога про благословення на початок шкільного року. Молебень завершився подячною ходою.

Богу нехай буде подяка за все.

 

У Верхньому храмі Всеукраїнського Санктуарію Бердичівської Божої Матері було квітчасто від вишиванок, пахкотіло хлібом та пшеничними снопами – на урочистій службі прихожани римсько-католицьких парафій Бердичева та прилеглих до нього міст і сіл дякували Богові за щедрий урожай. Святкували Обжинки.

У різні часи це свято відзначали по-різному, але такого, аби у день, коли на полі був обжатий останній сніп, у селі урочисто не зібралися люди, здається, не траплялося. До того, як країною запанувала радянська влада, сельчани, перш за все, возносили подяку Господові – за те, що дав можливість обсадитися, обробити та зібрати, за те, що земля виявилася щедрою на плоди, за те, що у коморах буде неголодно. Комуністичний режим на довгі десятиліття викреслив Богове ім’я зі списку тих, кому би слід було подякувати за життєдайну щедрість, та навіть при ньому день, коли закінчувалися жнива і урожай був надійно захований у засіки, перетворювався на свято для селянина – від малого до дорослого.

І ось настали часи, коли знову можна вільно сказати Творцеві «Дякую» – за гарний врожай, за те, що дав змогу його зібрати і взагалі – за всі дари, що ними збагатив людей.

Перша субота місяця – день нашої зустрічі з Євангелієм, з таємницями Розарія, які є Його скороченням. Божа Матір запрошує нас, щоб разом з Нею ми роздумували над життям Ісуса і Її життям. Її прагнення – щоб ми були ближчими до Спасителя так як вона.

Добрий Спасителю, Який притуляєш грішників, Який підносиш тих, які падають. Допоможи нам! Просимо Тебе. Не вміємо Тебе любити, не вміємо наслідувати Тебе, боїмося… Хочемо бути подібними до Твоєї Пречистої Матері, – вміти любити Тебе як Вона. Твоя Матір вказує нам на найбільшу свою любов – на Тебе. Тому, Ти сам відкрий наші серця, допоможи нам іти за Тобою і учитися від Непорочного Серця як любити Тебе, Найсолодше Серце Ісуса.

12-21 серпня 2014 року група молоді з Парафії св. Олександра м. Київ, мала нагоду взяти участь у паломництві у Меджугор'є. Це був час переповнений молитвами, конференціями, свідченнями, постом і спільним перебуванням у християнській спільноті. За словами учасників: це був час духовних перемін, переоцінки цінностей, зміцнення віри. Ось кілька відгуків:

Коли збирала речі в паломництво, думала собі: «класно, поїду за кордон, щось нового побачу». Хоча я знала, що Марія там об’являється кожного дня, та про об’явлення я майже не думала. Коли я туди приїхала, познайомилася з багатьма чудовими людьми котрі розповідали про своє життя, побувала на місцях об’явлення і зрозуміла, що Меджугор'є – це місце яке наповнене різними благодатями, де відбуваються різні чудеса як духовні так і фізичні. Дякую Марії, що дала мені шанс бути ближче до неї.
Галя

В Меджугор’є я їздила вперше. Прозвучала добра порада про те, щоб максимально відкрити наші серця, щоб дати можливість Марії попрацювати, щоб Меджугор’є не пройшло стороною. П’ять днів пролетіли дуже швидко, але були наповненні незабутніми враженнями, миром, радістю та великим бажанням молитися, насамперед за Україну. Меджугор’є – це кусочок раю на землі.
Оля

До Меджугор’є я їхав у доволі важкому стані. Мав багато запитань до Господа і Божої Матінки. Не полишали і сумніви щодо того, чи дійсно є там Богородиця. І якщо є, то з чого я взяв, що Їй цікаво слухати моє ниття.

Але перші ж хвилини показали, що так, цікаво. Я знайшов там спокій. Я знайшов там молитву і спів во славу Господа. Разом з моїми друзями я пережив як тілесні, так і духовні випробування. Але також я відчув люблячі обійми Божої Матінки у складні хвилини, батьківський погляд Господа. Я відчув себе Його дитям. І кожне випробування завершувалося винагородою. Десь відповіддю на питання, десь просто спілкуванням з Господом, а десь просто у мовчазному перебуванні поряд з Ним. І весь час Богородиця вела мене до Нього.

Я дуже вдячний моїм друзям за час проведений там разом. Без нашої спільноти також нічого б не було. Неймовірне єднання і взаємодопомога між нами ніколи не буде забута. Дякую отцям - священникам, сестрам - монахиням та усім, хто супроводжував нас у цій поїдці. Всіх пам’ятаю у молитвах.
Павло

Меджугор’є - це місце, де небо і земля зустрічаються. Але в це важко повірити, доки ти там не побуваєш особисто. Я їхала туди за душевним спокоєм і відповідями на молитви, і я їх отримала! Також там я ближче познайомилась з Марією! Прийміть усі послання Богородиці: 1. Молитися серцем (Розарій) 2. Причащатися 3. Читати Біблію 4. Постити 5. Сповідатися. Марія чує наші молитви і заносить їх до Господа!
Оксана