Дай згоду сьогодні Пресвятій Діві промовляти до твого серця. Вона обіцяла, що в першу суботу буде об’являти свою любов і скерує до тебе своє слово. Тому відкрийся на Її присутність. Зосередься глибоко, спробуй почути, як огортає тебе надприродне почуття.

1. Ісус сказав: « Мусите наново народитись»… Так, Маріє, ці слова скеровані також до мене. Мушу наново народитись. Мушу стати як дитина. Твій Син запевняв, що до дітей належить Царство небесне. Тому допоможи мені заглибитись в містерію народження Божого Сина, щоб віднайти в цій таємниці правду про власну дорогу спасіння. А якщо не зможу зосередитись, якщо не вмію роздумувати, тим більше нехай веде мене Твоє світло.

2. Народження – це таємниця життя. Але це життя в цілому не означає самостійності. В перших роках воно цілком залежне від матері. Коли маю наново народитись, Бог дає мені найкращу Матір для моєї душі, Матір, яка зможе вести мене до святості.Ти, Маріє, є моєю Матірю. Навіть коли про Тебе не пам’ятаю, від Тебе втікаю, про Твоє добре ім’я не дбаю, а мої молитви до Тебе зайняті тільки мною самим. А, може, навіть інколи Тебе раню…

3. Знаю, що через акт цілковитого посвячення Тобі стаю Твоєю дитиною – дитиною в Твоїх святих долонях. Тоді це Ти несеш мене через життя. З висоти Твоїх материнських рамен свят виглядить так само небезпечно, темрява залишається темрявою, спокуса - спокусою, зло – злом, але я не боюся, бо перебуваю в безпеці. Ти є зі мною. Як Мати відповідаєш за моє життя. Як Мати кохаєш мене більше, ніж себе саму. Як Мати Бога бачиш в мені відбиття Ісуса, а в моєму серці спостерігаєш, зберігаєш і роздмухуєш Божий вогонь святості.

4. Потім надійде день народження – велике свято для Тебе і для мене, хвилина, коли знайдусь в Твоїх раменах: нагий, безпорадний, цілковито залежний від Тебе. Як вифлиємський Ісус. Допоможи мені в цій годині виповісти акт віддання Тобі цілим серцем, цілою душею, з усіх сил, щоб Тебе кохати, розповсюджувати Твою честь і Тобі служити.

5. Народження - це початок дороги в Твоїх раменах. Потім кожного дня мушу вчитись бути залежним від Тебе. Це не дасться легко, тож покажи, що є Матір’ю – доброю, чутливою і вірною. Скажеш мені, що коли заберу назад свою свободу, не затримаєш мене …То що ж зробити, щоб забезпечитись перед власною малою свободою? Пам’ятаєш, що люди, які служили Тобі переді мною, знайшли найпростіше розв’язання. Яке? Щоденне відновлення акту віддання. Це печать вірності. З часом я помічу, що зберіг посвячення Тобі завдячуючи Твоїм зусиллям, а не моїм заслугам.

Закінчилося твоє марійне розважання. Ще хвилину залишись в колі молитви, щоб себе запитати: що під час цих роздумів було для мене найважливішим?

Дозволь, щоб Пресвята Діва Марія заспівала в твоєму серці свій радісний гімн Мagnifikat . Богородиця обіцяла, що дозволить тобі сьогодні брати участь у своїх власних роздумах! Тому відкрийся на Її натхнення і дозволь, щоб провадила тебе дорогами Божих замислів. Нехай слова цієї медитації стануть твоїми власними словами, тоді зможеш почути голос Діви Марії, спрямований особисто до тебе.
1. З подивом вдивляюсь в Твій поспіх, Маріє. Ще хвилину тому я була зайнята щоденними справами. Не пройшло багато часу від моменту, коли, нерозпізнана на землі,Ти оселилася в духу на Божих висотах. Світ Тебе не цінував, але небо похилялося низько над Тобою, захоплюючись Твоєю покорою, Твоїм служінням Богу в людях і Твоєю любов’ю, яка виявлялась в щоденній метушні, за яку ніхто не платив – тільки небо.
Хвилину тому я вчилася від Тебе укритого від світу життя. Мені здавалось, що потрібно закритись в фортеці молитви і розважанні. Відвернулася від світу… Думала, що можу ним погорджувати, коли він такий недосконалий і грішний.
Дякую Тобі, що повчаєш мене молитви, в якій йдеться про послух Богу і вчиш говорити Йому своє « так». Бачу, що християнство не замикається в сфері духовного життя. Звичайно, Таємниця Благовіщення – це підстава історії спасіння, але разом з тим тільки її початок…
2. В другій тайні розарію поспішаєш зі свого тихого життя в світ. Виходиш з тіні. Більше того, чиниш це з поспіхом. Для чого?
Посміхаєшся, Діво Маріє, до мене, як до дитини, яка ставить дорослі запитання, будучи не в стані зрозуміти відповіді. Бо кого не торкнулася благодать, яка була плідною в таку велику радість, що не поміщалась ані в духові,ані в душі, і потребувала вираження через тіло, той не зрозуміє, чому Ти побігла через гори до своєї родички Єлизавети. Окрилила Тебе радість. Зрозуміла, що здійснилось усе, про що мріяли всі покоління!І мусила це занести іншим.
Тільки… тут не йдеться про велику благодать. Пресвята Маріє, допоможи мені зрозуміти, що кожна благодать, яку уділяє Господь, є велика дуже велика! Цього можу не досвідчувати, бо моє серце настільки мале, що прийме Божу благодать не великою мірою з неба, а лише своєю власною малою мірою. Навчи мене, Діво Маріє, приймати благодаті так, як Ти. Нехай моє серце співає з радості, що Бог похиляється наді мною.
3. Отримавши благодать, Ти думала з вдячністю про Бога , а не про себе. Не думала про своє призначення. Думала про те, що прийшов вже час, Бог приходить в цей світ, що серед нас є чудес із чудес! Прагнула ділитись радістю! Побігла до Єлизавети, яка в своєму лоні теж носила радість.
Тому, Діво Маріє, дай відчути смак радості. Бо тільки з радісним серцем я можу іти в світ , щоб переконати засмучених, знеохочених, байдужих і навіть злих, які ненавидять добро. Допоможи мені, Богородице, ніколи не бути сумним апостолом. Такий бо апостол не є свідком дії благодаті серед людей.