Дай згоду сьогодні Пресвятій Діві промовляти до твого серця. Вона обіцяла, що в першу суботу буде об’являти свою любов і скерує до тебе своє слово. Тому відкрийся на Її присутність. Зосередься глибоко, спробуй почути, як огортає тебе надприродне почуття.

1. Ісус сказав: « Мусите наново народитись»… Так, Маріє, ці слова скеровані також до мене. Мушу наново народитись. Мушу стати як дитина. Твій Син запевняв, що до дітей належить Царство небесне. Тому допоможи мені заглибитись в містерію народження Божого Сина, щоб віднайти в цій таємниці правду про власну дорогу спасіння. А якщо не зможу зосередитись, якщо не вмію роздумувати, тим більше нехай веде мене Твоє світло.

2. Народження – це таємниця життя. Але це життя в цілому не означає самостійності. В перших роках воно цілком залежне від матері. Коли маю наново народитись, Бог дає мені найкращу Матір для моєї душі, Матір, яка зможе вести мене до святості.Ти, Маріє, є моєю Матірю. Навіть коли про Тебе не пам’ятаю, від Тебе втікаю, про Твоє добре ім’я не дбаю, а мої молитви до Тебе зайняті тільки мною самим. А, може, навіть інколи Тебе раню…

3. Знаю, що через акт цілковитого посвячення Тобі стаю Твоєю дитиною – дитиною в Твоїх святих долонях. Тоді це Ти несеш мене через життя. З висоти Твоїх материнських рамен свят виглядить так само небезпечно, темрява залишається темрявою, спокуса - спокусою, зло – злом, але я не боюся, бо перебуваю в безпеці. Ти є зі мною. Як Мати відповідаєш за моє життя. Як Мати кохаєш мене більше, ніж себе саму. Як Мати Бога бачиш в мені відбиття Ісуса, а в моєму серці спостерігаєш, зберігаєш і роздмухуєш Божий вогонь святості.

4. Потім надійде день народження – велике свято для Тебе і для мене, хвилина, коли знайдусь в Твоїх раменах: нагий, безпорадний, цілковито залежний від Тебе. Як вифлиємський Ісус. Допоможи мені в цій годині виповісти акт віддання Тобі цілим серцем, цілою душею, з усіх сил, щоб Тебе кохати, розповсюджувати Твою честь і Тобі служити.

5. Народження - це початок дороги в Твоїх раменах. Потім кожного дня мушу вчитись бути залежним від Тебе. Це не дасться легко, тож покажи, що є Матір’ю – доброю, чутливою і вірною. Скажеш мені, що коли заберу назад свою свободу, не затримаєш мене …То що ж зробити, щоб забезпечитись перед власною малою свободою? Пам’ятаєш, що люди, які служили Тобі переді мною, знайшли найпростіше розв’язання. Яке? Щоденне відновлення акту віддання. Це печать вірності. З часом я помічу, що зберіг посвячення Тобі завдячуючи Твоїм зусиллям, а не моїм заслугам.

Закінчилося твоє марійне розважання. Ще хвилину залишись в колі молитви, щоб себе запитати: що під час цих роздумів було для мене найважливішим?