Сьогодні Перша субота місяця, особливий для нас день. В ньому знову зустрічаємося з Марією. Зараз залишмо на короткий час важливі для нас справи і будемо разом роздумувати над життям Ісуса і Марії. Усе що маємо у своєму серці віддаємо Найсолодшому Серцю Ісуса і Непорочному Серцю Марії. Віддаємо наші переживання, труднощі, проблеми, жалі. Цей час призначений лише для нас, - для нас самих, для Бога і для Найсвятішої Діви.

Зупинимося сьогодні над дуже важливою Таємницею. Вона допоможе нам зрозуміти мудрість Розарія. Це скорботна Таємниця для Ісуса, для Його Матері, для нас, - Бичування. Які почуття народжуються в нас коли чуємо це слово? Як переживаємо цю таємницю молячись на Розарії? зупиняємося і задумуємося чи швиденько «відмолюємо», щоб не «зациклюватись»?

Дійсно, хто з нас не боїться болю… І хто з нас не хотів би вберегти найближчих, рідних від страждань… Якщо маємо такі думки, то нехай вони допоможуть нам наблизитися зараз до Скорботної, Співстраждаючої Матері, Сина якої немилосердно бичують.

За часів Ісуса і Марії, як і в усі часи, застосовували багато жорстоких покарань, в тому числі публічних, для того, щоб не лише «виміряти справедливість», але щоб показати свою владу і тим самим втихомирити небажаних бунтівників. Пригадаймо минулорічні події у нашій країні, і взагалі, усю історію нашого народу, теперішню і минулу. Скільки скривджених, принижених, убитих нізащо… Скільки болю, скільки страждань, скільки тисяч розпачливих материнських сердець…Ісус і Марія приймають на себе ці болі і болі усіх скривджених у різний спосіб протягом усіх поколінь.. Ісус. Він бере на себе усе те, що люди приготували для інших людей…Марію спіткало те, що пережили багато матерів – терпіння власної Дитини. Вони обоє разом терплять.

Чому так? Чому аж через такий біль? - Ані Свого Сина не пощадив Отець, ані Син не уберіг Матері від пережиття Своїх страждань. Дивімося на Марію – Їй не обіцяно легкого життя, не захищено від болю. Так як заповів Симеон, Її Серце прошив меч болю. І це не вперше, але цього разу набагато сильніше. Непорочне Серце повинно витримати побиття Сина…

Як часто від інших можна почути таке усправедливлення: це не я, це вони! Це не мої гріхи, це колишні, давно колись кимось вчиненні, а може теперішні, важкі, і точно не мої… Однак, Ісус терпить за усіх – за кожного з нас, через мене і для мене. Передусім за мене. Чи вміємо прийняти бичування? Це важко. Самому важко. І важко дивитися, коли хтось терпить. Серед нас є багато людей, які краще розуміють цю таємницю за інших. Важка власна хвороба чи когось з рідних, хвороба невиліковна, - це дійсно як бичування. Бичування, яке розриває і душу тіло, яке нищить зсередини. Так само бичуванням є слабкості і невірності в подружньому житті, тяжкі гріхи найближчих…. Справді, щоб витривати, пережити і бути при бичуванні необхідна нам міць Непорочного Серця.

Скорботна Мати просить нас про допомогу, про підтримку і співпрацю. Молімося з Нею, разом із Нею робімо усе, що в наших силах для підтримки терплячих. Молімося за тих, хто спотикається на дорозі покликання, допомагаймо підвестися тим, хто втрачає сили. Молімося з Марією, підтримуймо один одного молитвою. Мовчання допомагає почути Бога. Така є постава Марії: не втікати, залишатися навіть, і особливо тоді, поки ситуація є безвихідною і страшенно прикрою. Така поведінка Марії: бути завжди відкритою на Бога, не підлягати настроям натовпу, не боятися бути висміяною чи осудженою за те, що товаришуємо тому, хто погорджуваний, скривджений іншими.

О Маріє, Співстраждаюча Мати, хочемо залишитися з Тобою, хочемо як Ти з вірою бути біля наших близьких у їхньому терпінні. Матінко, вчи нас своєї дороги - співтерпіння, зношення упокорень, витривалості. Коли нас не розуміють – довіри до Бога. Діво вірна, учениця Господня, Милосердна Матінко, просимо Тебе молися за нас тепер і в дорозі нашого хреста! Проси з нами про Духа Божого, нехай Він учинить наші серця згідно Твого Непорочного Серця. Амінь!