У першу суботу жовтня, що припадає на 4 число, пропонуємо роздуми над другою Скорботною таємницею - Бичування Ісуса Христу.

На початку попроси Святого Духа про світло на час читання Слова Божого та роздумів над ним. Кілька разів повільно прочитай поданий фрагмент (Мт 27, 20-26)

“А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити. Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий! Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий! Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі! У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях! Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття”.

Побудь у тиші. Якщо Твого серця торкнулося якeсь слово або вірш, побудь із цим. Поміркуй, що Господь Тобі хоче через це слово сказати? Якщо ні, скористайся пропозицією роздумів, поданих нижче.

Про бичування Євангеліє говорить зовсім небагато. Кілька віршів можемо знайти у Старому Завіті. У цьому контексті пригадується пророцтво Ісаї, який, дивлячись на стражденного Слугу Ягве, вигукував: «Найпрекрасніший серед синів людських був зневажений і відкинений людьми. Ми вважали Його за покараного, бичованого Богом і упокореного» (Іс 53, 4). А псалмоспівець волав: «На моїй спині орачі орали, прокладали свої довгі борозни» (Пс 129, 3).

Важко уявити той безмір болю та принижень, які витерпів Ісус. Коли я особисто відчуваю біль у своєму тілі чи почуваюся скривдженою, як важко це мені терпіти… часто бракує готовності хоча би без нарікань прийняти досвід страждання.

Поміркуй, як сприймаєш та переносиш страждання у Твоєму житті? Якщо побачиш, що бракує Тобі терпеливості та жертовності у цьому, попроси Господа про потрібні сили. Розкажи Йому про свої труднощі.

На думку багатьох містичних авторів, бичування Господа Ісуса було відшкодуванням за гріхи людей, коріння яких передусім у пожадливості тіла. Якщо сьогодні людина так часто втрачає надприродне “бачення” і силу духа, то причиною цього найчастіше є догоджання пожадливості тіла. Така поблажливість до чуттєвості притуплює духовний зір і послаблює віру. Людина, яка піддається владі тілесних пристрастей, втрачає також здатність до зусилля та жертви, стає лінивою.

Чи керує Тобою пожадливість? Якщо помічаєш це, то покайся у цьому і віддай все це Господу, щоби зміцнив Тебе. Якщо є потреба, прийди з цим на сповідь або духовну розмову.

Побудь з тим, що відбувається у Твоєму серці після прочитання цих слів, роздумів. Що Господь відкрив Тобі і що хочеш сказати Йому у відповідь?

Маючи перед очима образ кривавого бичування Господа, ми можемо й повинні здійснювати добровільні умертвління й відречення, а принаймні у покутному намірі приймати всі неминучі страждання, які нас торкаються у вигляді хвороби, життєвих нещасть чи матеріального браку.

Молитва на завершення

Всемогутній Боже, Твій Син Ісус Христос через бичування на очах багатьох був принижений, зневажений і відкинутий людьми. Дай мені зрозуміти, що покарання бичування впало на Нього за гріхи всіх людей і стало для нас спасенним. Прошу Тебе, щоб я ніколи не забувала, якою ціною я була відкуплена й покликана до Царства Його слави. Навчи мене терпеливо та в дусі відшкодування переносити всі труднощі щоденності. Амінь.