У першу суботу серпня, що припадає на 2 серпня, пропонуємо Вашій увазі роздуми над четвертою славною таємницею Розарію - Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.
На початку попроси Святого Духа про світло на час читання Слова Божого та роздумів над ним. Кілька разів повільно прочитай поданий фрагмент (Йн 14, 1-4, 6б)
Нехай не тривожиться ваше серце, вірте в Бога і вірте в Мене. У домі Отця Мого багато осель. А якби не так, то сказав би вам, бо йду приготувати вам місце. І коли відійду і приготую вам місце, то знову прийду і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я. А куди Я йду, ви знаєте, і шлях знаєте. Ісус сказав йому: Я є шлях, і істина, і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
Побудь у тиші. Якщо Твого серця торкнулося яксь слово або вірш, побудь із цим. Поміркуй, що Господь Тобі хоче через це слово сказати? Якщо ні, скористайся пропозицією роздумів, поданих нижче.
Після завершення земного життя Пресвята душа Діви Марії, разом із Її пречистим тілом була взята до Неба. Це - непомильна правда, яку ми визнаємо у Символі віри. Під час свого земного життя, скільки Марія досвідчила болю і страждання, несправедливості… Перенесені страждання не стали нагодою до нарікання чи звинувачення інших, а перетворились на коштовне каміння у вінції Її заслуг.
Кожен з нас має свій досвід страждань, труднощів, випробувань. Ми також по-різному його переживаємо. Сьогодні поміркуй над тим, чи вмієш гідно переживати страждання, які Тебе зустрічають? Чи можеш стати підтримкою у скрутний час для інших? Чи взагалі Тебе обходять клопоти інших?
Діва Марія - це не лише приклад віри в Бога. Це приклад довіри до Бога, віри у Його Любов та Провидіння.Чи ж Небесний Отець, який дбає про своїх дітей, зробить щось чи дасть дітям те, що їм шкодить?
Чи помічаєш прояви Божої Любові та Його Провидіння у своєму житті? Чи вмієш дякувати тоді, коли дуже важко або не розумієш Божого задуму щодо Тебе?
Що у Твоєму серці зродилося після цих роздумів? Що хотів би сказати Господу? Або ж Богородиці? Які прагнення народжуються у Твоєму серці? Побудь з ними і нехай вони стають Твоєю молитвою.
На завершення роздумів заохочуємо до молитви, яка народилася у ХІІІ столітті у палаючому любов’ю до Марії серці св. Франциска з Ассізі. Якщо один із закликів молитви буде близький твоєму серцю, зупинись… побудь із цим словом…
Радуйся, Пані, Свята Царице, свята Богородице Маріє, ти, Діво, що стала Церквою, і вибрана найсвятішим Отцем Небесним, освячена найсвятішим улюбленим Сином Своїм і Святим Духом Утішителем, у тобі була і є вся повнота благодаті та усіляке благо. Радуйся, Його палаце, радуйся, Його табернакулюме, радуйся, Його доме. Радуйся, Його шато, радуйся, Його слугине, радуйся, Його мати, і ви, усі святі чесноти, що благодаттю і просвітленням Святого Духа розливаєтесь у серцях вірних, щоб із невірних зробити вірних Богу.
