У першу суботу місяця, що припадає на 2 березня, пропонуємо вашій увазі роздуми над третьою скорботною таємницею Розарію – Коронування Ісуса терновим вінком. 

 

 

На початку помолись до Святого Духа про світло та відкритість серця на Боже Слово. Перечитай кілька разів поданий фрагмент. Якщо торкнулось Тебе якесь Слово, зупинись, побудь з цим словом, послухай, що Бог Тобі хоче через це сказати.

Євангеліє від Йоана 19, 1-5: “Тоді Пилат звелів узяти Ісуса й бичувати. Воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й одягнули Його в багряницю; вони підходили до Нього й казали: Радій, Царю юдеїв! – і били Його в обличчя. І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм: Ось виводжу Його вам у двір, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини. Вийшов Ісус у двір, маючи на Собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм: Оце – Людина!”

Якщо потребуєш допоміжних роздумів, то пропонуємо Тобі текст нижче.

Ті, хто отримав дар віри та плекає її, хто досвідчує Божої любові, тобто ми, християни, покликані не лише відповідати на Божу любов у конкретному своєму покликані, а й молитися за тих, хто ще не пізнав цієї великої Божої милості. Особливим чином за наших ворогів, ворогів віри та Церкви. Не раз чуємо про випадки, коли зневажають Бога чи святі зображення, скільки є випадків, коли людина щораз більше намагається вигнати Бога з супільного та особистого життя. До молитви та відшкодування в намірах цих людей заохочував Ісус через гоноратку с. Хіларію Ґлувчинську (1887 – 1939), яка свої духовні переживання записала у Духовному щоденнику. “Під час Святої Меси, між іншим, я сказала: Ісусе, через Твою тернову корону змилуйся над тими, хто виступає проти релігії та Церкви. Просвіти їхній розум, щоби пізнали, що життя без релігії і без Тебе, Бога Сотворителя і Відкупителя нашого нічого не варте. Я відчула (тут подаються слова Ісуса): Через це страждаєш Ти, яка не пролила Крові. О, як сильно це болить Мені, який пролив Кров для спасіння цих душ. Даю світло - вони погороджують Моїм світлом, добровільно йдуть на вічний осуд. О, яке ж це болюче для Мого Серця. Ти перепрошуй, відшкодовуй, люби замість них. Відшкодовуй через Святе Причастя в цьому намірі … Будь пильна у складанні малих жертв, для яких часто є нагода” (ДЩ стор. 145-147).

Далі Ісус говорить про те, що Йому приємні наші малі жертви з погляду, слухання, розмови, поступок, відмови від боротьби за правильність наших думок. “Через такі та інші жертви, хоча не досконало зроблені з любові до Мене, притягуєш Мене до себе”.

В іншому місці, коли сестра Хіларія відчувала спрагу, однак стрималась від пиття і це пожертвувала Ісусу, то почула: “О, як любі мені такі умертвіння (відречення). Не потребують вони здоров’я та часу, ніхто про них не знає. Скільки актів умертвіння Ти зробила, стільки кроків вище зробила. О, якби більше душ бажало робити умертвіння в таємниці від інших”.

Якщо ці слова розпалили в Твоєму серці бажання відшкодовувати Ісусу та робити умертвіння, поміркуй, що можеш пожертвувати Йому?

Якщо не відчуваєш цього жару любові, аби віддячити Богові за Його любов, попроси Святого Духа показати, що Тебе відділяє від Бога? Що загасило пломінь Його любові у Твоєму серці? А може Ти ще ніколи не відчув по-справжньому Божої Любові? Сміливо проси про Любов!

Прислухайся до свого серця, побудь з тими думками, які приходять… побудь в тиші.

Молитва на завершення роздумів:

Ісусе Христе, сьогодні на роздумах я зустріла (зустрів) Тебе у терновому вінці. Це наші злі вчинки впивались у Твою Святу Голову та завдавали болю. Пробач мені! Розпали в мені любов до Тебе, яка би боялась ранити Тебе поганими вчинками!

Богородице, моя найніжніша Мати, навчи мене відшкодовувати Богу за ворогів віри та Церкви! Навчи мене, як можу витягати колючки з терня, яке ранило Святу Голову Мого Спасителя.