У першу суботу лютого пропонуємо текст, який впровадить у роздуми над четвертою радісною таємницею Розарію - Стрітення Господнє.
На початку варто попросити Святого Духа про світло та благодать почути те, що Господь хоче сказати нам через Слово. Якщо відчуваємо, що ми стурбовані чимось чи в голові блукає безліч думок, спочатку варто трохи побути в цілковитій тиші і віддати всі ці думки Господу.
Євангеліє від Луки 2, 22-40: Коли, згідно із Законом Мойсея, виповнилися дні їхнього очищення, то Ісусові батьки принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом, як то записано в Господньому Законі: «Кожне немовля чоловічої статі, яке відкриває материнську утробу, святе для Господа назване буде». І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, – одну пару горлиць або двоє голубенят. І ось в Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, муж праведний й богобоязний, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. І було йому об’явлено Духом Святим, що він не побачить смерті, перш ніж побачить Помазаника Господнього. І прийшов він у Духові до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм, він узяв Його в обійми, і благословив Бога, кажучи: «Нині відпускаєш свого слугу, Владико, згідно зі своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів: Світло для об’явлення язичникам і славу Твого народу – Ізраїля!» І Його батько та мати дивувалися усьому тому, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на руїну і на повстання багатьох в Ізраїлі та як знак, якому будуть противитись; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися задуми багатьох сердець!» І була тут Анна – пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона постаріла в численних днях своїх, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та благаннями. І в ту годину, підійшовши, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима. А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, й благодать Божа була на Ній.
Якщо твого серця торкнулось якесь слово, то йди за ним, роздумуй, як воно стосується твого життя. Якщо ж ні, то пропонуємо наш варіант текстів роздумів.
Хочемо зосередитись сьогодні на словах, що Симеон скерував до Марії: «Ось, Цей поставлений на руїну і на повстання багатьох в Ізраїлі та як знак, якому будуть противитись; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися задуми багатьох сердець!».
Живучи на землі Ісус своєю радикальною вірністю Отцю та дещо “революційною” наукою, яка багато в чому просто перекреслювала спосіб мислення вчених у Письмі та фарисеїв, був таким каменем спотикання. Його або приймеш, або відкинеш. Фактично, байдужим бути не можна.
А я? Приймаю Ісуса чи відкидаю? Наскільки моє життя згідно з Його вченням?
Якщо я йду за Вчителем, то відповідно мене спіткає те саме, що і Його. Тож я також, в силу свого способу мислення та намагання бути вірним Христу, можу бути для оточуючих каменем спотикання. Бо мої вчинки чи слова часом можуть бути докором для тих, хто живе згідно логіки світу. І щоби не злякатись цього опору, я потребую міцного закорінення в науці Христа та міцного особистого контакту з Ним. Щоби знати вчення Христа, то треба знати Його Слово.
Чи на щодень дбаю про слухання Божого Слова? Чи бажаю наповнюватись Ним? Чи надаю перевагу марним розмовам та читанню новин?
Меч у Святому Письмі часто пов’язують з символікою Божого Слова. Апостол Павло у посланні до євреїв пише, що слово - це двосічний меч, який проникає в глибину серця, показує істинні наміри наших діянь. Тому читання Божого Слова допомагає нам подивитись у Божій перспективі на наше життя та наші вчинки. Якщо я прагну насправді зустрітись з Божим Словом, то буду готовий до того, що часом слово мені докорить, або ж скаже неприємну правду про мене. Це може бути початок цілющої зустрічі та шанс на зміну наших кам’яних сердець.
Маріє, моя Найкраща і Найніжніша Мати, навчи мене відважно та терпеливо дбати про зустріч з Божим Словом, дай відкритись на те, що Бог мені хоче показати у моєму житті, а якщо потрібно десь зробити “надріз” чи “мікрооперацію” у моєму серці, щоби там було більше Божої любові, то дай мені для цього відвагу!
