У першу суботу січня, що цього року припадає на 6 число, пропонуємо вашій увазі роздуми до п'ятої радісної таємниці - Віднайдення Ісуса в Єрусалимському храмі.

Євангеліє від Луки 2, 41-52: “Його батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи. І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм пішли на свято [в Єрусалим]. А як закінчилися дні свята, вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки, [Йосиф і мати]. Вони думали, що Він десь у натовпі. Пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими; і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима й там шукали Його. І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував. Усі, які слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей. Побачивши Його, вони здивувалися; і мати Його сказала Йому: Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе. А Він відповів їм: Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця? Та вони не зрозуміли тих слів, які Він їм сказав. І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці. А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — у Бога і в людей”.

Перечитай фрагмент Євангелія і побудь в тиші, побудь зі словом, прислухайся, яку думку пробуджує в Тобі? На що перше звертаєш свою увагу? Як реагує Твоє серце?

На цей уривок з Євангелія можемо подивитись на фрагмент, що показує біль втрати. Щораз більше українських родин втрачають своїх найближчих. Хтось втратив найближчу особу на полі бою, хтось знає, що коханий/кохана перебувають у полоні, а хтось плекає надію, що невдовзі побачить найріднішого, хоча зараз від нього жодної звісточки і вважається він зниклим безвісти. Це все не прості життєві ситуації. Дуже добре зрозуміти цей біль може той, хто переживає це на власному досвіді. Хоча Діва Марія та св. Йосиф переживали розлуку з Ісусом лише три дні, однак можемо сказати, що вони можуть зрозуміти того, хто переживає втрату. Як почувалась тоді Марія? Що думав Йосиф?

Можливо є той, хто має почути ці слова і хто потребує Твоєї заступницької молитви… Тих, кого ми втратили або ж “загубили” через війну та смерть, якщо вони прожили гідне Боже життя, - ми обов’язково знайдемо у Божому Царстві. Наш смуток Бог перемінить у радість зустрічі. І відтоді вже більше розлуки не буде. … Нехай Бог зміцнить нас у цьому!

Але також можна уявити, яка радість панувала в їхніх серцях, коли знайшли Ісуса. Згодом євангеліст передасть цю радість від знайдення у притчі про милосердного батька блудного сина: «Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися» (Лк 15, 23-24). Така радість є в Бозі, коли грішник навертається до святого життя.

Поміркуй, чи Ти не загубив Ісуса у своїй щоденності? Чи відчуваєш той живий зв’язок із Ним? Можливо, варто приступити до Таїнств та просити Господа, щоб розпалив наші серця вірою, надією та любов’ю… Або ж побачити правду про себе, що я є тим загубленим сином. Попроси Святого Духа показати Тобі правду… відкрийся на неї та проси про поміч Богородицю.

Пресвята Діво Маріє, наша улюблена Мати, Ти знаєш, що значить втратити того, кого дуже сильно любиш. Заступайся за всіх тих, хто втратив своїх близьких на війні або ж чекає їхнього повернення з полону чи з поля бою.

Випроси для нас дар міцної віри, надії та любові, щоби як відійдемо від Люблячого Отця, одразу до Нього вертались та не втомлювались Його шукати у нашій буденності.

Зображення: Вільям Холман Хант, Знайдення Спасителя в Храмі