Сьогодні перша субота місяця, особливий день для нас. В ньому знову зустрічаємося з Марією. Залишмо на короткий час важливі для нас справи і роздумуймо над життям Ісуса і Марії. Усе, що маємо у своєму серці, віддаймо Найсолодшому Серцю Ісуса і Непорочному Серцю Марії. Віддаймо наші переживання, труднощі, проблеми, жалі. Цей час призначений лише для нас, - для нас самих, для Бога і для Найсвятішої Діви.
Зупинимося сьогодні над дуже важливою таємницею. Вона допоможе нам зрозуміти мудрість Розарію. Це скорботна таємниця - Бичування Ісуса Христа. Які почуття народжуються в нас коли чуємо це слово? Як переживаємо цю таємницю молячись Розарій? Зупиняємося і задумуємося? Чи швиденько відмолюємо, щоб не «зациклюватись»?
Дійсно, хто з нас не боїться болю… І хто з нас не хотів би вберегти найближчих, рідних від страждань… Якщо маємо такі думки, то нехай вони допоможуть нам наблизитися зараз до Скорботної, Співстраждаючої Матері, Сина Якої немилосердно бичують.
За часів Ісуса і Марії, як і в усі часи, застосовували багато жорстоких покарань, в тому числі публічних, для того, щоб не лише «виміряти справедливість», але щоб показати свою владу і тим самим втихомирити небажаних бунтівників. Пригадаймо історію нашого народу, теперішню і минулу. Скільки скривджених, принижених, убитих нізащо… Скільки болю, скільки страждань, скільки тисяч розпачливих материнських сердець…Ісус і Марія приймають на себе цей біль і біль всіх скривджених у різний спосіб протягом усіх поколінь.. Ісус. Він бере на себе усе те, що люди приготували для інших людей…Марію спіткало те, що пережили багато матерів – страждання власної Дитини. Вони разом страждають.
Чому так? Чому аж такий біль? Ані Свого Сина не пощадив Отець, ані Син не уберіг Матері від пережиття Своїх страждань. Дивімося на Марію – Їй не обіцяно легкого життя, не захищено від болю. Так як заповів Симеон, Її Серце прошив меч болю. І це не вперше, але цього разу набагато сильніше. Непорочне Серце повинно витримати побиття Сина…
Як часто від інших можна почути таке виправдання: це не я, це вони! Це не мої гріхи, це колишні, давно колись кимось вчинені, а може теперішні, важкі, і точно не мої… Однак, Ісус страждає за всіх – за кожного з нас, через мене і заради мене. Передусім за мене. Чи вміємо прийняти "бичування"? Це важко. Самому важко. І важко дивитися, коли хтось страждає. Серед нас є багато людей, які краще розуміють цю таємницю за інших. Власна важка хвороба чи когось з рідних, невиліковна хвороба, - це дійсно як бичування. Бичування, яке розриває і душу тіло, яке нищить зсередини. Так само бичуванням є слабкості і невірності в подружньому житті, тяжкі гріхи найближчих…. Справді, щоб витривати, пережити і бути при бичуванні, нам необхідна міць Непорочного Серця.
Скорботна Мати просить нас про допомогу, про підтримку і співпрацю. Молімося з Нею, разом із Нею робімо усе, що в наших силах для підтримки страждаючих. Молімося за тих, хто спотикається на дорозі покликання, допомагаймо підвестися тим, хто втрачає сили. Молімося з Марією, підтримуймо один одного молитвою. Мовчання допомагає почути Бога. Така є постава Марії: не втікати, залишатися навіть тоді, і особливо тоді, коли ситуація є безвихідною і страшенно прикрою. Така поведінка Марії: бути завжди відкритою на Бога, не підлягати настроям натовпу, не боятися бути висміяною чи осудженою за те, що товаришуємо тому, хто погорджуваний, скривджений іншими.
О Маріє, Співстраждаюча Мати, хочемо залишитися з Тобою, хочемо як Ти, з вірою бути біля наших близьких у їхньому стражданні. Матінко, вчи нас співстраждати, переносити упокорення, бути витривалими, довіряти Богу. Діво вірна, учениця Господня, Милосердна Матінко, просимо Тебе, молися за нас! Проси з нами про Духа Божого, нехай Він учинить наші серця згідно Твого Непорочного Серця. Амінь!
