Перша субота місяця, день, у який хочемо знову зустрітися з Непорочним Серцем Пресвятої Діви Марії, хочемо перебувати з Ним і у Ньому, хочемо скласти Йому свою шану, захоплюватися Ним, слухати Його і вчитися від Нього. Це час призначений для нас і нашої Небесної Матінки. Тому на початку хочемо перепросити Її Непорочне Серце за усі наші невірності і подякувати за молитви, опіку, попросити про натхнення, про світло для усіх нас.

 

 

Просимо Тебе, Матінко, допоможи нам зосередитись на сьогоднішніх роздумах. Разом з Тобою хочемо роздумувати над таємницею встановлення Євхаристії, і від Тебе вчитися, бо Ти першою, уже від моменту благовіщення носила Христа у Собі, народжувала Його для інших, пізніше вдивлялася у Нього і адорувала Його протягом усього свого життя. Просимо Тебе: будь нашою учителькою прийняття Найсвятішого Таїнства!

 

У навчаннях святий Йоан Павло II виразно сказав, що спеціально вніс у частину Світла Святого Розарію таємницю Встановлення Євхаристії, щоб вказати людству на важливе місце у цьому дійстві Найсвятішої Діви. Він наголосив, що Марія була першою, яка з вірою доторкнулася Божественного Тіла Господа нашого Ісуса Христа. І Вона хоче вести нас усіх до Пресвятих Дарів, хоче, щоб ми, як і Вона приймали Її Сина.

 

У своїх творах отці Церкви міцно підкреслюють: «Марія змогла прийняти Ісуса у своє тіло лише тому, що спочатку прийняла Його духом. Найважливішим було те довірливе відкриття серця, – адже Вона повірила у слова посланця, прийняла Ісуса духовно визнаючи, що для Бога немає нічого неможливого. Отже, стала Матір’ю Спасителя у момент повного відкриття свого серця для Нього, віддаючи всю себе в чистоті і любові». Це є цінний урок марійної дороги для нас і це є , власне, наше покликання – відкритися на Христа, прийняти Його і носити Його у собі, як Марія.

 

«Подумаймо про те, – учив св. Амвросій, – що Діва Марія прийняла Христа передусім духом, спочатку усім своїм серцем, і лише тому змогла Його прийняти у своє тіло. Подібно і ми приймаємо Пресвяте Причастя передусім у духовний спосіб, – серцем, у вірі і любові, влиті у наші серця Господом». Що для Марії означає Євхаристія? Передусім те Тіло Сина, яке було видане на болісну муку, і яке пізніше знову з’являється у Її житті і у житті Церкви, але уже у знакові сакраментальному. І то те саме Тіло, яке було зачате у Її лоні, під Її Непорочним Серцем!

 

Прийняття Євхаристії на «Ламанні Хліба» (Діян 2, 42) у спільноті перших християн для усіх було досвідченням новим, незвичайним, але не для Марії. Для Неї воно було пережиттям на ново того, чого особисто уже досвідчила під час Благовіщення і у момент стояння під хрестом, на якому помирав Її Син. Це велика таємниця Серця Марії, яку до кінця нам не зрозуміти.

 

Йоан Павло II, роздумуючи над Євхаристійним чудом підкреслював, що дар Євхаристії, – Тіла і Крові Христових, заохочує нас до дару з себе. Прийняття Святого Причастя, Жертви Христа, з нашої сторони виражає нашу згоду на те, що ми хочемо уподібнюватися до Христа. Разом з улюбленим учнем Ісуса, Йоаном, під Хрестом Спасителя виражаємо своє «ТАК» на прийняття нас до духовної школи Його Матері, погоджуємось на те, щоб вона нам товаришувала і виховувала до пошани Тіла Її Найсвятішого Сина у Пресвятих Дарах.

 

Св. Амвросій заохочував до того, щоб ми старалися віддзеркалювати у собі марійну духовність, яка хвалить Господа і тішиться Ним. Чи даємо шанс нашій Коханій Матінці учити нас Своєї молитви?

 

Гімн Magnifiсat виражає молитву Серця Марії у хвилини, коли носила у Собі Сина Божого, – Творця і Спасителя. Цей гімн у школі Марії є для нас одночасно і запрошенням і шансом!

 

Папа Йоан Павло II навчав, що Євхаристія, а отже, присутність Ісуса в нас, дана нам для того, щоб усе наше життя, подібно до життя Марії, було піснею прослави, нашим гімном Magnifiсat. Приймаємо запрошення святого папи? Але це також і запрошення Марії! Відкриймо наші серця, нехай уподібнюються до Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії, яке тішиться Ісусом, яке славить Господа. Будьмо як Вона, дарохранительницею Господа, – носячи у своєму серці Тіло Господа у чистоті, з любов’ю і радістю.