flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

П'ятниця, 06 березня 2020, 20:38 Автор: Anastasija

Цього разу, на початку Великого Посту зосередьмо свою увагу на першій скорботній таємниці - Молитва Ісуса в Гетсиманському саду.

 

370398f3a0c7f5a33d5cc464bc8392d1

У першу суботу Великого Посту хочемо разом з Тобою, Скорботна Мати, товаришувати Ісусу, що страждає в Гетсиманському саду. Перебувай серед нас, керуй нашими думками, почуттями і прагненнями, щоб ми могли проникнути в глибину любові та терпіння Господа.

Після Тайної Вечері, на якій Христос дав Апостолом Своє Тіло і Кров, їх серця палали любов’ю. Учні переконували свого Господа, що залишаться Йому вірні навіть якщо потрібно буде йти з Ним на смерть. Тим часом надходила година темряви і випробування. Ісус привів учнів на Оливну Гору і сказав: Моліться щоб не ввійти в спокусу (Лк 22, 40б). Більшість з них залишив у саду, а з собою взяв найближчих приятелів – тих, які раніше були зміцнені спогляданням Його слави на горі Преображення, щоб тепер не піддатися спокусі, товаришуючи Йому в духовній боротьбі і смертельній тривозі. Очікував від них підтримки і втіхи, але не знайшов. Душа моя вся смутиться аж до смерті; лишіться тут і чувайте. (Мк 14,34) – просив. Вони однак залишилися паралізовані страхом, тому що перший раз побачили свого Вчителя, який відчував страх. Не могли зрозуміти, що Господь всесвіту може піддаватися слабкості. Пригнічені з журби, поснули. Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години? Чувайте ж, моліться щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе! (Мк 14,37-38).

В хвилини найважчого випробування Ісус був самотнім. Він узяв на себе гріхи всіх людей від початку світу, щоб за них винагородити Божій справедливості. Бачив також і мої гріхи та падіння. Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крові,що падали на землю (Лк 22,44). Людська натура і людська воля Ісуса змагалися, щоб стати заодно з Божою волею.

Ісус бачив наш страх і відразу перед терпінням, перед тим, що важке, що вимагає відречення себе. В Гетсеманії Він бачив також мене – мої гріхи, помилки, і те, з чим борюсь тепер. Під час роздумів над цією таємницею Він прагне дати мені благодать переборювання спокус і послух волі Отця.

Сьогодні Господь питає кожного з нас: "Що зробиш для мене, щоб потішити Мене в смертельному смутку? Чи знайдеш час, щоб товаришувати мені на молитві? Чи приймеш мою волю? Чи захочеш жертвувати Мені своє терпіння? Чи побачиш мене в страждаючій людині?"

Діва Марія була утіхою для Ісусового Серця під час Його муки. Сьогодні також прагне принести Йому полегшення, закликаючи своїх дітей до молитви і винагородження. Чи слухаю Її заклики? Як відповідаю на Її прохання?

С.Катерина Антонєвська SCM

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити