flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

Середа, 14 лютого 2018, 10:40

Часто ми маємо фальшиве поняття гріха, як чогось приємного, корисного та захоплюючого. Натомість святі чоловіки і жінки переконують нас у зовсім іншому погляді на гріх. Ось що пише про це отець Гонорат Козьмінський.

lowushka

Гріх, тобто свідоме і добровільне порушення Божих заповідей є знаком реальної різниці між творінням і Творцем, Який послав свого Сина, аби був у всьому подібний до людини, крім гріха (пор. Євр. 4,15). Варто нагадати, що поняття гріха - це не є тільки біблійний термін (первородний гріх!), але має свої відповідники і в інших релігіях. Пригадаймо знаменитий латинський вислів Цицерона: "Кожна людина може помилитися, хоча тільки дурна буде вперто тривати в помилці", який святий Августин подає у версії: "Помилятися - це людська справа, але тривати в помилках - диявольська". В основі біблійного визначення гріха лежить диявольська спокуса протистояння людини Богу, представлена словами: "Як Бог будете знати добро і зло" (Бут 3,5). Людина у гріху не визнає Бога як свого Господа, тобто забуває, що творіння не може бути творцем.

Блаженний Гонорат записує у Нотатнику: "Я зрозумів гидоту гріха, як гріх нищить душу, робить її огидною для Бога; яка ж велика Божа любов, бо Він, не зважаючи на це, душу любить і пестить, як огидну дитину і каліку, до якої у матері більше любові, ніж до інших. Я найбільше грішив небажанням і відсутністю любові..." (ND, 283). В іншому місці він зазначає: "Гріх ранить розіп`яту Божу любов" (ND, 372), а у 1903 році пише :"Я заспокоївся через давні гріхи, і дізнався, що той смуток більше походив із гордості.(...) Чому я не повинен упокорюватись, і навіть радіти з цього приниження, якщо Бог мені це пробачив, тим більша милість Божа наді мною і більша слава з мене - мої гріхи - трон Його милосердя» (ND, 416).

Найвірнішою дорогою до неба для отця Гонората було покірне відречення від гріха, поєднане з постійно підживлюваною ревністю молитви. Він радив цю фундаментальну істину католицької теології усім євангельським спільнотам, які він організував. Він для них наголошував, що щоденна боротьба з гріхом - це постійна боротьба з сатаною, який є головним натхненником гріха. Ця битва відбувається приховано і є найважливішим завданням, особливо спільнот, прихованих від світу. Таким чином гоноратські спільноти почали боротьбу з релігійною байдужістю, що народжувалась у той час, та навмисним розбавленням поняття гріха, як шкідливого забобону, що руйнує свободу.

Nadzieja wbrew nadziei

Додати коментар


Захисний код
Оновити