8 грудня, разом з усією Вселенською Церквою святкуємо урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. В цей день Церква звертається до Матері Божої та нашої Матері словами: «Tota pulchra es Maria» - Уся прекрасна Ти є Маріє! Її краса виникає з чистоти серця, яке не було забруднене жодним гріхом. Отець Небесний вибрав Її на Матір свого Сина та зберіг від первородного гріха. Непорочне зачаття є, отже, надзвичайним даром та привілеєм.
Це важливе марійне свято припадає під час періоду адвенту, який є часом чуйного та молитовного приготування до Господнього Різдва. Та, яка уміла найкраще з усіх очікувати на пришестя Месії, товаришує нам і вказує, як нашу мандрівку до Святої Вифлеємської Ночі вчинити живою та плідною. На протязі цих тижнів разом з Нею триваємо на молитві і ведені Її зіркою входимо на духовну дорогу, яка допоможе нам краще переживати Тайну Втілення.
В уривку з Євангелії від св. Луки ми чули як Архангел Гавриїл під час Благовіщення назвав Марію «благодаті повною». Бог приготував Марію на Матір Божого Сина, який не міг мати матері обтяженої первородним гріхом. Обдарував Її повнотою своїх благодатей в хвилі зачаття. Вона була уже тоді відкуплена у винятковий спосіб, стаючи досконалим відображенням обличчя самого Бога. Св. Анзельм, що помер у 1109 році, величав Марію: «О Діво, повна благодаті і благодаттю преображена! Повнота цієї благодаті оживлює та повертає життя усякому творінню. Діво понад усе благословенна! Цим благословенням увесь світ є благословенний. Творець благословить ним усе створіння, а воно у відповідь благословить свого Господа!» Ці слова св. Анзельма є своєрідним коментарем до привітання, яке Архангел Гавриїл скерував до Марії – повної благодаті.
Різниця між Марією і нами полягає у тому, що ми народжуємося позбавлені цієї благодаті, якої ніколи не була позбавлена Марія. У спільноту життя з Особами Божими християнин входить під час хрещення. Натомість Марія радіє з неї уже від першого моменту свого існування. Вона завжди говорить Богу «так». Її воля завжди покривається з прагненням Бога. Марійне «так» під час Благовіщення виразило основну готовність духа, яка поширилась на усе її життя. Вона мовила Богу «так» на початку свого життя та пізніше на усіх його етапах, виконуючи повністю Його волю, навіть тоді, коли була для Неї незрозумілою та важкою до прийняття. Бог в чудесний спосіб зберіг Марію від набуття первородного гріха, з огляду на Ісуса, який мав з Неї народитися. Святість Сина є причиною випереджуючого освячення Матері.
Правда про Непорочне Зачаття розвивалась досить повільно, потрібні були особливі благодаті і світло Св. Духа. Упродовж віків Церква усвідомлювала собі, що Марія, Богом «сповнена благодаттю», була відкуплена вже від свого зачаття. На Сході уже в VII столітті святкувалось свято «зачаття Анни», тобто виражалася віра в те, що Анна зачала Марію без первородного гріха. В ІХ столітті це свято дійшло до Риму, але уже під назвою «зачаття Марії». Офіційно це свято було затверджене для Римської дієцезії у XV столітті, а у ХVІІІ – для усієї Церкви. Однак найбільше значення для розповсюдження нового свята в Церкві мало оголошення догми про Непорочне Зачаття Марії Папою Пієм ІХ 8 грудня 1854 р. В буллі «Ineffabilis Deus» Папа написав, що Пресвята Діва Марія від першої хвилини свого зачаття благодаттю й особливим привілеєм Всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя Роду людського, була збережена непорочною від усякої плями первородного гріха.
Після оголошення догми Папа Пій ІХ в своїй енцикліці попросив єпископів, щоб повідомили його , як виглядають молебні та які є їх особисті відчуття. Тоді один із єпископів – св. Євген де Мазенод – засновник Місіонерів Облатів Непорочної Марії, написав: «Щасливий, дійсно щасливий цей день, в якому Бог через Святого Духа вклав в серце свого Заступника на землі, думку про найвище вшанування Найсвятішої Діви Марії! Щасливий і святий цей день, в якому Найвищий Пастир і Учитель в важких випробуваннях Церкви спрямував думку до Непорочної Матері Божого Агнця! Нехай прийде, нехай прийде ця очікувана година, в якій увесь світ буде почитати Богородицю за те, що насправді розчавила голову ядовитого змія; годину, в якій буде вірити, що Найсвятіша Діва Марія, завдяки чудесному та єдиному в своєму роді привілеєві отриманому з надміру благодатей свого Сина, була насправді збережена від первородного гріха!» Ці слова свідчать про глибокий культ Непорочної Марії, який існував в ті часи.
Підтвердженням проголошеної догми були слова Пречистої до Бернадети, якій Вона об’явилась в Люрді 1858 року. Тоді свята Бернадета запитала Прекрасну Діву, хто вона така; Марія відповіла: «Я – Непорочне Зачаття». Також під час об’явлень, які мала св. Катерина Лабуре? та об’явлень в Фатімі Марія наголошувала цей факт.
Збереження Марії від первородного гріха означає для Неї також свободу від всіляких наслідків цього гріха в моральному порядку, тобто свободу від схильності до гріха. Правда про те, що жоден гріх, навіть найменший, не торкнувся Марії протягом усього життя, зовсім не означає, що вона була вільна від спокус злого духа. Бо у Святому Писанні читаємо, що злий дух спокушав теж Ісуса, самого Бога. Коли сатана так поводився із самим Господом, то що можна сказати про Марію, яка була тільки людиною? Її особлива материнська близькість до Ісуса була запевне приводом більших нападів диявола на Неї, ніж на будь-яку іншу людину. Однак, будучи в особливий спосіб огорнена святістю Бога, у серці Марії завжди торжествувала любов і не знайшлося в ньому місця для зла, яке Її оточувало.
«Благодаті повна». В цих словах Архангела міститься особливе призначення Марії, але також - в ширшому значенні – призначення кожної людини. «Благодаті повна», яка для Марії є пунктом виходу, для усіх людей становить мету: бо як стверджує Апостол Павло, Бог нас створив, щоб ми «були святі і бездоганні перед ним у любові». Тому Він наповнив нас благословенням і зіслав свого Сина, щоб відкупив нас від гріха. Марія є шедевром спасенного діла – «Уся прекрасна», «Уся свята»!
На перших сторінках Святого Письма зустрічаємо усім нам відому метафору, в якій передвіщалося, що на протязі усієї історії триватиме боротьба між людиною а змієм, тобто між людиною а силами зла і смерті. Крім цього передвіщалося, що потомство жінки одного дня переможе і розчавить голову змія, смерті.
Який образ ставлять нам перед очима ці слова Біблії? Людина не довіряє Богу. Нашепти змія зроджують в ній підозріння, що Бог в остаточному розрахунку позбавляє її чогось в її житті, що Бог є суперником, який обмежує нашу свободу, і що ми станемо у повній мірі людьми лише тоді, коли усунемо Його на бік; коротше кажучи, що тільки таким чином ми можемо у повній мірі здійснити нашу свободу. Людина живе стурбована підозрінням, що любов Бога спричиняє залежність, мусить вона отже звільнитися від цієї залежності, щоб бути у повній мірі собою. Людина не хоче приймати від Бога свого існування і повноти свого життя. Хоче сама стати Богом і зрівнятися з Ним, власними силами подолати смерть і темряву. Більш ніж до любові прагне до влади — завдяки ній має намір самостійно керувати власним життям. Роблячи це, довіряє більш брехні ніж правді і через це занурює своє життя в порожнечі, у смерті.
Однак, любов не є залежністю, але даром, який дає нам життя. Свобода людини є свободою обмеженої істоти, а отже вона також обмежена. Ми можемо її мати всього лише як свободу, ділену з іншими: тільки тоді коли ми живемо належним чином одні з другими і одні для других, свобода може розвиватися. Ми живемо належним чином, якщо ми живемо згідно з правдою нашого буття, тобто згідно з Божою волею. Бо Божа воля не є для людини правом нав'язаним ззовні, яке являє для неї примус, але внутрішньою мірою її природи — мірою, яка в неї вписана і робить її образом Бога, а цим самим вільним створінням. Якщо ми живемо всупереч любові і всупереч правді — тобто проти Бога — ми знищуємо себе взаємно і ми знищуємо світ. Ми не знаходимо тоді життя, але ми діємо в інтересі смерті. Ці правди містяться в історії, що розповідає про перше падіння і про вигнання людини із земного раю.
Кожен з нас носить в собі краплини отрути цього способу мислення. Ці краплини отрути називаємо гріхом первородним. Власне в урочистість Непорочного Зачаття, може народитися в нас думка, що людина, яка взагалі не грішить, є нудною; що чогось бракує в її житті – буття незалежною; що до правдивого буття людиною належить свобода говорити «ні», входячи в гріх; що тільки в такий спосіб можемо бути насправді собою. Одним словом, вважаємо, що зло є чимось добрим, що потребуємо його хоч трохи, щоб досвідчити в повноті існування. Думаємо, що невеликі переговори зі злом, збереження для себе якоїсь частини свободи проти Бога є по суті чимось добрим, а може навіть необхідним.
Дивлячись, однак, на оточуючий нас світ, можемо побачити, що так не є, тобто, що зло завжди є отрутою, що воно не вивищує людини, але її принижує і упокорює, не чинить її більшою, чистішою і багатшою, але шкодить їй і її применшує. В день Непорочної навчімось того, що людина, яка віддається цілковито в руки Бога, не стається Божою маріонеткою, людиною нудною і підлеглою; не тратить своєї свободи. Тільки людина, яка цілковито ввіряється Богу, знаходить правдиву свободу. Людина, яка звертається до Бога, не стається меншою, але більшою, бо завдяки Богу і з Богом стається великою, стається божественною, стається насправді собою. Людина, що віддається в руки Бога, не віддаляється від інших, зосереджуючись лише на власному спасінні; навпаки, лише тоді її серце досвідчує правдивого пробудження, а вона сама стається людиною вразливою та відкритою. Чим ближче людина Бога, тим ближче людей. Бачимо це у Марії. Факт, що Вона є цілковито біля Бога, чинить, що Вона є також близька людям. Тому може бути Матір’ю всякої втіхи та допомоги, Матір’ю, до якої кожен може сміливо звернутися в потребі, бо Вона уміє зрозуміти усе і є доступна до всіх силою своєї доброти. У Ній Божа доброта приблизилася і надалі приближується до нас. Марія звертається до нас зі словами: «Май відвагу віддатися Богу! Не бійся Його! Май відвагу оповістися за Богом, а побачиш, що завдяки цьому твоє життя станеться відкритим і опроміненим, зовсім не нудним, але повним безлічі несподіванок, бо безконечна доброта Бога ніколи не вичерпається!»
В цей святковий день прагнемо дякувати Господу за великий знак Його доброти, який дав нам в Марії своїй Матері і Матері Церкви. Просімо Його, щоб поставив Марію на нашій дорозі як світло, яке допомагає нам самим ставатися світлом і нести це світло там, де є темрява.
Боже, який через Непорочне Зачаття Найсвятішої Діви приготував Синові своєму гідне помешкання і міццю заслуг передбаченої смерті Свого Сина зберіг Її від усякої плями, дозволь нам за Її допомогою дійти до Тебе без гріха. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
