Тут є багато Його духовних синів, які завдяки ньому відкрили своє покликання і пішли на дорогу священства, є багато його дочок, які обрали дорогу монашого життя. Є також безліч світських, які вважають його також духовним батьком, татом. Багато з нас тут присутніх досвідчили в своєму житті дару його священства, його батьківства. Тут навколо тебе отче одна велика родина збирається. Деякі вже з дітьми, внуками, правнуками, які можливо тебе вже не знають, але якось досвідчують плодів твоєї праці. Всі ми дякуємо Богу за те, що могли тебе зустріти і отримати твоє священицьке служіння. З цієї нагоди я хотів би подякувати сестрам Гонораткам, його духовним дітям, його дочкам, особливо для с. Феліції і сестрам з Коростиня, які так по родинному доглянули його як батька до останнього моменту. Від імені всіх його дітей вам дякую. Дар батьківства появився в його дорозі, яка була дорогою целібату, дорогою без родини. Це був дар духовного батьківства і для нього цей дар цікаво був усвідомлений. Він знав про це і часто міг навіть до старших людей говорити “дитино”, “дєточка”. Він усвідомлював себе таким татом ... Отець Амбросій  залишив на Житомирщині історичний слід, дуже глибокий слід доброти”.

Після завершення Служби Божої Старша Настоятелька сестер Гонораток с. Юлія Ясинецька скерувала слова вдячності до о. Аброзія за всілякі добродійства отримані від нього. За співпрацю впродовж 29 років та його батьківську турботу про сестер.

Довіряємо Милосерному Богу покійного о. Амбросія. Нехай наша молитва буда вдячністю за його ревне служіння і виблагає для нього небо. На нас тяжить великий обов'язок молитися за померлих. Їхнє заступництво в Бога могутнє. Вони не можуть собі помогти, але можуть молитися за нас. І Господь Бог радо вислухує їхніх молитов, бо їх любить. Св. Йоан Марія Віанней каже: «Якщо б люди знали, яку силу над Божим Серцем мають ті добрі бідні душі і які то ласки можна б за їх посередництвом отримати, то ніколи про них не забували б. Треба багато за них молитися за померлих, щоб і вони за нас багато молилися».

Похоронили о. Амброзія біля храму святої Варвари, поряд з могилою його брата о. Бернарда.