Цього осіннього, звичайного дня 23 листопада, в парафії св. Климента відбулася незвичайна подія, яка зібрала чималу групу людей. А саме відпустове свято в парафії, якій патронує св. Климент Римський, а також святкування 100 річниці посвячення нині вже не існуючого, знищеного ненависною владою храму.

Літургію очолював єпископ ординарій Броніслав Бернацький, який під час проповіді всім зібраним пригадав історію католиків Одеси, пригадуючи тих 50 родин, які приїхали на запрошення Катерини ІІ, які в більшості були римо-католицького визнання. Також єпископ пригадав про повстання католицьких папарафій і звісно ж зосередив свою увагу на історії парафії св. Климентія.

Серед гостей було багато священиків як паллотинів, так і з одеського деканату. Почесними гістьми були радник провінціала з Польщі о. Вальдемар Павлік SAC, а також представник місійного секретаріату о. Єжи Ліманувка SAC.

На закінчення відбулася урочиста процесія і після «Тебе Бога прославляємо» отець настоятель Віктор Циран SAC подякував всім прибулим, кілька хвилин перераховуючи заслуги священиків, монахинь і мирян у «воскресінні» і творенні цієї парафії.
Після урочистостей всіх гостей було запрошено на обід і святковий концерт у виконанні молоді парафії.

 

Довідка
У 1892 році міська влада виділила під будівництво храму земельну ділянку у районі товарного вокзалу – передмістя Одеси, заселеного переважно поляками, більшість яких працювали на залізній дорозі. Проект храму виготовив місцевий архітектор Владислав Домбровський. Ще 1901 року тут збудували парафіяльні дитячий будинок та будинок для людей похилого віку, а у 1902 році — парафіяльну школу та приміщення для проживання священиків. Це була будівля на три поверхи, одне з приміщень якої використовувалось як каплиця (тут відправлялись Меси до завершення будівництва святині). 10.03.1903р. єпископ Едуард Ропп заклав у фундамент майбутнього неоготичного храму таблицю з написом про початок його спорудження. Будівництво за рахунок парафіян польського етнічного походження тривало до 1912 року, проте його оснащення продовжувалось і далі. У 1913 році храм освятив єпископ Йосиф Кесслер.
Після революції спочатку закрили парафіяльні освітньо-виховні заклади, а 1922 року конфіскували цінні церковні предмети у храмі, арештували та розстріляли о. Йосифа Шейнера (настоятелем став о. Йосиф Неугум). У першій половині 30-х років радянська влада арештувала решту парафіяльних священиків та закрила храм, який через рік було висаджено у повітря. Зберігся лише парафіяльний будинок, який зробили звичайним житловим. У лютому 1993 року цей колишній дім священиків вдалося повернути Церкві, цього ж року в парафії стали працювати оті-паллотини. 23 листопада 1994 року о. Тадеуш Хоппе SDB освятив каплицю, облаштовану на першому поверсі відремонтованого парафіяльного будинку.