АДВЕНТ Для Бога найбільшою цінністю на землі є людина. Людська істота – це найдорожча прикраса світу. Без неї світ був би абсурдним, а Земля – холодною планетою. Цьогорічний Адвент – це час, щоб стати в правді перед собою;

помітити, як невтомно Господь піклується про людей; зрозуміти, що усе земне життя Ісуса було суцільною турботою про людину.

Христос, що прийшов на землю задля людини, просить нас про навернення і покаяння. Під час Адвенту вкотре потрібно нагадати собі, що нема іншої дороги до спасіння, крім навернення і поєднання з Богом. Стежки людського життя найчастіше бувають звивистими та ведуть в темряву і порожнечу. Натомість в цей час потрібно усвідомити, що необхідно їх вирівняти, щоб завели нас до Бога.

«Адвентовий» пророк Ісая проголошує новину про доброго Бога – завжди милосердного і терплячого, що виходить назустріч людині. Бог хоче не знищення людства, а його спасіння. Особливо допомагає людині та підносить її духовно ця радісна новина і усвідомлення того, що Бог прощає нам усі гріхи. Підтвердив нам цю правду Ісус. Найбільші грішники стали пізніше його найближчими друзями: митар Матвій – апостолом, фарисей Никодим – приятелем, грішниця – святою, жінка-самарянка – вірною ученицею. Яким чином усе це сталося? Вони носили в собі глибоке прагнення кращого і досконалішого життя, жили свідомістю і потребою «домовленості» з Богом і цілковитого єднання з Ним. Христос ніколи не відкидав грішників. Він гостро засуджує гріх, але любить грішника і пригортає до Свого Серця. Усіх заохочує до одного: чиніть покаяння, бо наблизилось царство небесне (пор. Мт 4, 17). Нехай ці слова будуть для нас девізом, програмою нашого життя і засобом серйозного приготування на прихід Христа.

Бог не ділить історію на добру й погану, не ділить людей на тих, кого відкупив, і про кого забув. Існує лише одна неподільна людська історія спасіння, позначена слабкістю людей, яких Бог огортає своєю любов’ю. Прикрий досвід гріха і людської слабкості навчив вибраний народ шукати рятунку в Бозі. Людська неміч вчинила нас відкритими на обітницю спасіння. Адвент не тільки був, а триває постійно, бо людство перебуває в темряві. Та на цю темряву сходить Боже світло. Адвент нас змінює – закликає до того, щоб вийти зі злої вигоди нашого щодення до Божого світла, що наближається до нас, піднятися з низин лінощів, егоїзму та гордості на вершину посвячення та вірності. Мобілізує нас і сприяє формуванню такої позиції даний нам Адвент.

В таїнстві Покаяння Христос чекає на сокрушенних серцем, що прагнуть встати з гріхопадінь, розкриває свої обійми, постійно закликаючи до повернення. Не відкладаймо цієї зустрічі з Христом, таким багатим любов’ю, такою любов’ю, якої в даний час ми, грішні, найбільше потребуємо! Пам’ятаймо, що Він, дивлячись в душу, не шукає там гріхів, лише любові. Дозвольмо, щоб наш Адвент – очікування на Господа – закінчився Його прийняттям. З Його Серця іде безмежна любов - терпляча, здатна чекати, така, що не розчаровується і ніколи не говорить, що вже запізно і нічого не можна зробити. Адвент є часом, щоб почути цю Любов, яка закликає людину віддати Їй усі прикрі таємниці свого серця, все зло, що до нього потрапило. Христу можна принести серце гірке й у розпачі. Він може лікувати, очищувати, змінювати. Можемо віддати Йому великі зради і малі незадоволення, все наше сьогодення. Він говорив, що хоче, аби людські серця були чисті. вірні, сповнені радості та спокою навіть серед негараздів.

Поміркуймо, чи не є Адвентом людини ситуація., коли вона приходить до Христа, щоб прошепотіти Йому в саме серце таємницю своєї людської слабкості та немочі: «Мої думки і слова були таким, що тепер не можемо бути разом… Я прийшов Тобі сказати, що є самотнім – а повинен бути з Тобою… Переживаючи свій Адвент, я прийшов Тебе просити, щоб у своєму милосерді Ти змилувався наді мною, очистив, змінив і освятив мене, і зі мною залишився…»

Автор тексту о. Павло Мацяшек, переклад на українську с. Тереза Захарченко.