Чування є однією з найважливіших і добре нам відомих складових людського життя. Та все ж ми часто запитуємо себе, що ж насправді означає слово «чувати»? Це слово має особливе значення під час Адвенту, який полягає у готовності

на прийняття Христа, що приходить. Будучи християнами, ми повинні чувати, щоб прихід Спасителя не застав нас зненацька.

Для тих, хто чекає Ісуса, чувати означає насамперед відкрити свої вуха та слухати Бога усім єством. Для цього потрібна тиша, тож в Адвенті вмикаємо тихіше радіо, вимикаємо телевізор, забуваємо про галасливі реклами. Тоді добре відчутний голос Бога дозволить нам відчути Його присутність.

Це не завжди здаватиметься легким, однак є можливим для того, хто розуміє і любить Бога більше, ніж себе та щоденні справи. В Адвенті потрібно вибрати голос Бога, а не галасливого і веселого світу, того світу, що живе лише даною миттю, а не думає про те, що чекає на нього завтра. Голос Бога промовляє до нас зі сторінок Святого Писання., через участь у Найсвятішій Жертві, коли приступаємо до Причастя, з уст Святішого Отця, що закликає до любові Христа та Його Церкви, в мові наших друзів, яким близьке й дороге наше спасіння.

Чувати – це також мати широко розплющені очі, бачити більше, ніж ми бачимо щоденно, коли буваємо стомлені, роздратовані, заклопотані; бачити серцем, бачити далі себе і своїх справ.

В сучасному світі є багато людей, що потребують допомоги, потребують когось, хто привів би їх до Ісуса, бо самі з різних причин не мають достатньо сили, щоб дістатися до Нього. Сьогодні багато хто потребує такої допомоги. Не думаймо лишень про себе, бо, ділячись добротою своїх сердець, ми відчуємо Різдво, відкриємо їх для Спасителя і занесемо Його іншим. Без турботи про інших і без витривалого їх пошуку людське життя буде сповнене егоїзму і самолюбства.

Помітити Христа, прийняти Його і занести іншим – це і є радісний час тривання Адвенту, і навіть більше – його виконання. Бути чуйним на кожен шепіт Божої благодаті, реагувати на неї вчинком і усім єством означає відчувати присутність Христа.

Помиляються ті, що вважають, нібито Адвент – це час смутку, бо ще немає Спасителя, чи пасивно Його чекають. Навпаки, Адвент – це радісна праця з підготовки людських сердець для Христа, для Його любові, що приносить людині спасіння. Це час мандрівки, сповненої християнської надії, через важкі свідчення любові, що дозволяють помітити надзвичайну присутність Спасителя.

Сучасна людина часто опускає руки, коли бачить, як її зусилля йдуть нанівець, а добру волю спотворюють і представляють злою. Все це можна відважно і творчо перенести, лише будучи переконаним в особистій присутності Христа. Спаситель має міць наповнити засмучене і стомлене людство сенсом життя та вищими цінностями. Для цього Церква і дає нам час Адвенту, тож спробуймо його плідно пережити.

Автор тексту о. Павло Мацяшек, переклад на українську с. Тереза Захарченко.