22 липня 2015 р. відбувся похорон cестри Анни Барашко. Людяність, жертовність та відкритість на потреби інших були її характерними рисами. Підтримувала сестер мудрим словом, а ще більш молитвою. До останніх днів життя їй лежала на серці справа нових покликань до згромадження та турбота про кожну сестру. Заохочувала сестер, щоб берегли покликання один одного. Молімось про Милосердя Боже для неї та вічне життя з Господом, Котрому присвятила все своє земне життя.
Провести в останню дорогу с. Анну приїхала Генеральна Настоятелька Згромадженя Юдита Ковальська зі своєю попередницею с. Ельжбєтою Броговською та радною генеральною с. Патрицією Возьною. На похорон своєї дочки прибула також 84-річна мама, 2 рідні сестри та родина.
Поронну святу Месу очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Лєон Дубравський у співслужінні з ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії єпископом Станіславом Широкорадюком та багатьма священиками.
На день похорону єпископ Лєон вибрав євангеліє про п’ять дів мудрих і п’ять нерозумних. Зазначив, що покійна сестра Анна була дівою мудрою, що мала в собі олію радості. «Мертві відкривають очі живим» - сказав Владика i кожен похорон є нагодою щоб замиститись над своїм життям, щоб завжди бути готовим до зустрічі з Господом!
Cвідчення про сестру дав також єпископ Станіслав. “Памятаю її ще з семінарійних часів у Ризі, де сестра Анна працювала в кухні. “Запам’яталась завжди привітна усміхнена. Завжди зустрічала і провожала з усмішкою. Такою вона була й до смерті. Часто напрошується питання – чи вогна була позбавлена проблем; чи в неї все було гладко, на всіх етапах її життя – життя в спільноті, життя в праці, скрізь де була послана. Чи мала менше страждань ніж інші сестри? Чому ж вона тоді мала усмішку? Сама слова сьогоднішньої Євангелії відносяться до неї. Вона мала олію віри, була повна цієї олії радості, якої не забракло до кінця її життя. Молімося про життя вічне для неї. Нехай цей похорон буде нагодую прозріння для багатьох. Просімо про нові покликання, які так потрібні сьогоднішньому світу”.
До всіх присутніх у храмі також промовляла Генеральна Настоятелька Згромадженя, яка на початку свого звернення вона зацитувала засновницю Матір Анелю Годецьку: «Прагну бути як промінь сонця, який зігріває і освітлює, завжди однаковий для всіх, з’єднаний з Сонцем-Христом». І, звертаючись до сестри, що відійшла у вічність сказала: «Сестро Анно, як же глибоко ти взяла собі до серця ці слова засновниці. Бо хто тільки не дивився на тебе бачив у твоїх очах спокій. Нев’янучий усміх, незважаючи на різні трудності, ніколи не зникав з твого обличчя. Великий мир і радість. Так ти виглядала впродовж життя. Сьогодні дякуємо за твоє життя, за твою віру, за твоє покликання. Дякуємо твоїм батькам і рідним, особливо, присутній тут мамі, що передали тобі віру і що в цьому середовищі твоє покликання могло зростати. Дякуємо Господу Богу за твоє покликання до нашої гоноратської родини». Мати Юдита скерувала слова подяки до присутніх єпископів та священників за звершену Євхаристію в намірі сестри.
Похоронили сестру на Полонському кладовищі поряд з могилою с. Пауліни Шкаврон.
«Господь дозволив мені два роки жити у спільноті в м. Полонному, тоді, коли Сестра Анна Барашко сумлінно виконувала функцію настоятельки…. В моїй пам'яті вона залишилась, насамперед людяною, такою, котра, якби не було ставала на сторону слабших, скривджених, самотніх, покинутих… з її уст нечула осудження іншої людини, навіть коли хтось і помилявся, вона намагалася знайти в тій людині або ситуації добру і світлу сторону… С. Анна мала «велике» і мудре серце, її любили і поважали всі хто її знав… до неї приходили за порадами, її слова настільки були зважені та підкріплені любов’ю, що надовго залишаються в нашій памяті…, вона ніколи не говорила, щоб лише поговорити… кожне її слово несло велике послання добра і любові… для мене С. Анна залишається взірцем правдивої сестри гоноратки» - с. Регіна
