На сьогоднішній день у паломництві з Хмельницького до Бердичева йде 340 чоловік. З дня на день погода змінюється. Часом спека, часом – дощ. У когось ноги болять, у когось – не дуже. Але це все, напевно, допомагає у роздумах над запитанням: «Що мені робити, Господи?». Саме ці слова стали гаслом цьогорічної прощі.

Щодня двоє братів капуцинів ведуть конференції. На початку паломництва бр. Антон Подгорний виголосив вступну конференцію, що стосувалась гасла паломництва. Після обіду бр. Петро Куркевич роздумував про Божу волю. Другого дня прочани разом із бр. Владиславом роздумували над темою гріха та Божої любові. Четвертого дня бр. Олександр Могильний проводив покутне богослужіння, яке стало своєрідним іспитом совісті для кожного.

У четвер паломників також відвідали гості. Це був кармеліт отець Юзеф. Він розповідав про Кармель та Терезу від Ісуса. Розповідаючи про досвід молитви святої, отець заохотив придивитись до своєї особистої молитви.

У паломництві допомагає своїми музичними талантами група «Один Бог, одна віра» зі Старокостянтинова на чолі з бр. Сергієм.

Сестра Магдалєна Нагорна, гоноратка, розповідає, що цього року дуже багато паломники моляться про мир в Україні. Жертвують цей шлях з усіма його труднощами також за благодать миру для нашого народу, відродження країни, припинення абортів.

Говорячи про значення паломництва, сестра Зита Врона підкреслює, що це прекрасний час духовного відродження. Це реколекції в дорозі. «Маю багато намірів, у яких хочу пожертвувати це паломництво. Крім того, що прошу про дар миру, маю також додаткові наміри на кожен день. Наприклад, за нові покликання до монаршого та священицького життя, за родини, за моє Згромадження, за військових і т.д. Я кілька разів йшла в паломництві. Тому цього року була рада, коли вдалося знову піти. Відчуваю, що цього бракує. У капуцинів, які організовують це паломництво, особливо відчувається дух радості та покути. І це допомагає духовно відродитися. Цьогорічна тема також актуальна для мене».

Більше фото