7 - 8 березня у Бердичеві, по вул. Чуднівській, 81, відбулися реколекції для жінок. Сестри відкрили двері свого дому та приймали жінок заміжніх та не одружених, самотніх і покинутих. Тема реколекцій: «Бути жінкою і матір’ю сьогодні в Україні». Конференції проголошував о. Рафаїл Мишковський OCD та с. Анна Кліпацька. Дякуємо їм за посвячення свого часу для формування жінок.
А ось свідчення учасниць:
Я маю досвід різнопланових реколекцій, але на реколекціях суто для жінок ‒ вперше. Дякую Господу за те, що допровадив мене в тихе, намолене місце, де постійно відчувалась Його близькість ‒ в монастир сестер гонораток у м. Бердичеві.
Коли тільки почула про ці ре колекції, одразу постановила, що маю там бути, бо мені завжди здавалось, що моє життя мало нагадує життя жінки, тому хотілося почути свідчення і поради. Від першого слова на реколекціях і до останього, здавалося, що йшлось про мене! Я ніби дивилась у дзеркало, але на цей раз не у криве, яке пропонує світ. Конференції, обговорення, розважання перед Пресвятими Дарами, проповіді - допомогли зрозуміти мені, що насправді я обманювала сама себе ‒ я добре знаю, як бути жінкою, бо Господь заклав це у моє нутро. Але я сама закопала це десь дуже глибоко, бо так було вигідно усім моїм рідним. Мої близькі, знайомі часто повторювали: " ти сильна жінка, ти усе зможеш зробити, пережити САМА". Я забула про даровану мені Богом жіночу гідність і почала служити рідним і Йому не з любові, а як невільниця, РАБИНЯ.
Дякую Господу Богу, що поставив на моєму шляху священика і сестер, які допомогли мені наново пізнати себе, як жінку на взірець Марії ‒ мужню, але люблячу, покірну і ніжну. Дякую отцю Рафалу, сестричкам Анні та Катерині та усім-усім, хто долучився, аби ці реколекції відбулися. Нехай добрий Господь щедро винагородить за вашу працю!
Антоніна, 33 роки, м. Хмільник
Хочу поділитись радістю, яку маю в своєму серці від пережитих реколекцій в монастирі сестер гонораток, в місті Бердичеві 7 і 8 березня. Почула про ці реколекції десь за місяць. Дуже зацікавила тема: "Як бути жінкою і матір’ю в наш час". Тверду постанову поїхати дала собі не зразу, були сумніви, чи зможу покинути все вдома і поїхати. Тому, напевне, і якась зла сила намагалась ставити перепони вже в останні дні перед поїздкою. Вже на початку тижня перед реколекціями я вирішила поїхати ‒ і від мене залежали ще дві особи, які сказали: «Якщо ти їдеш ‒ то ми також», ‒ бо ні я ні вони жодного разу не були на виїзних реколекціях. Раптово в середу вечором я захворіла, температура. Вставши вранці в четвер, вирішила, що не поїду, бо хвора , хай їдуть без мене. Зателефонувавши своїм подругам, отримала відповідь: «Якщо ти не їдеш ‒ то ми також не їдемо». І тоді я зрозуміла, що потрібно боротись. Я стала інтенсивно приймати ліки, робила різні процедури протягом дня ‒ і на вечір мені стало краще, вирішила, що їду. Але вночі дуже захворів мій маленький син, я цілу ніч не спала, сиділа біля нього. На ранок в мене знову промайнула думка: не поїду, але я вирішила чекати до вечора. І все було більш-менш нормально. Чоловік погодився залишитись із сином, і мені вдалося поїхати. Я приїхала дуже задоволена, повна енергії і сил. Багато почерпнула інформації для себе, де над чим задумалась. Дещо з почутого почала впроваджувати в своїй сім’ї вже з перших днів.
Дуже вдячна сестрам за гарний прийом, протягом цих двох днів відчувала теплу домашню обстановку. Дякую всім організаторам цих реколекцій. Хочеться ще колись там побувати.
Людмила, с. Жданівкa