Від 30 червня по 6 липня 2026 року на Закарпатті відбулись реколекції для дружин військовослужбовців. Про свій досвід участі в духовні віднові розповіла одна з учасниць.

Коли здається, що про тебе всі забули, завжди з'являється Господь, який нагадує про свою неймовірну любов та говорить і діє через інших людей.

Саме таким чудовим інструментом у Божих руках стала с. Йоанна, якій Святий Дух дав відваги і мудрості організувати просто неймовірні реколекції для "особливих жінок" - дружин військовослужбовців. Хоч це було і вперше, але таке відчуття, що сестричка готувалась до цього пів життя, адже настільки все було продумано до найменших дрібниць.

Дружини військовослужбовців - це жінки, які разом з чоловіком несуть важкий тягар війни, які взяли на себе обов'язок бути гідним для нього тилом, які у цих щоденних клопотах і хвилюваннях настільки забули про себе, що просто вже вкрай потребували тієї віднови і наповнення. Потребували бути побаченимм і почутими.

Цю підтримку й внутрішній мир вони приїхали шукати серед неймовірних гірських краєвидів, чистого повітря та співу пташок. Як говорили діти: "Ми потрапили в рай". Бо саме такі думки з'являються, коли потрапляєш до Дому Милосердного Отця у с. Синяк. Ця атмосфера, де не чути тривог, де очі і душа просто тішаться від того, що тебе оточує, вони неймовірно допомагають тому "переродженню".

Служили та допомагали для жінок у цьому часі ціла команда людей з неймовірно світлими серцями. Крім с. Йоанни це були о. Давид, що торкався їхньої душі під час своїх проповідей та конференції. Він, як той справжній тато, був завжди поряд і завжди був готовий допомогти. Це була сестра Едита, що стала насправді тією душею компанії, яка одним словом могла розвеселити дівчат так, як до цього ніхто не робив. Вона своїми арт-сесіями повертала жінок в такий, немов дитячий стан, і давала можливість всі свої емоції, всі свої почуття проявити через творчість.

Не менш важливою була праця сестри Юстини, що приїздила хоч і лише на один день, але такий наповнений сенсами і дуже важливою інформацією день. Її робота з метафоричними картами допомогла кожній з нас зовсім з іншої сторони і під іншим кутом поглянути на свої почуття, на свій внутрішній стан та думки.

Без кого не були б також можливими ці реколекції, це без сестри Соломії та її помічниці Анастасії, які займались дітками. Вони дали можливість жінкам відчути себе не просто мамами, а трішки забути про свої материнські обов'язки і приділити часу собі. Поки сестричка і Анастасія проводили неймовірно цікаві занняття і розваги з "меншою групою",- "старша" могла спокійно послухати якусь лекцію, або ж просто неспішно попити кави, знаючи, що твої діти під повним наглядом і опікою. Наскільки важлива допомога з дитиною, це знають лише мами, які цієї допомоги потребують.

Також було неоціненним те, що в осередку є люди, які звільняють дружин від роботи на кухні. Бо без цього не було б відпочинку. Приготування їжі для себе і діток займає стільки сил і часу, що ніхто б з дружин не мав би часу на те навчання і наповнення, якби займались би цим самі. Тому і пані Алла, адміністратор будинку, і всі жінки, що служили на кухні, робили неймовірну роботу для того, щоб жінки врешті відчули себе жінками, а не домогосподарками.

Не можна оминути без уваги запрошене подружжя Володимира і Тетяни, що приїхали аж з Хмельницької області в Закарпаття, щоб поділитись своїм життям і досвідом, стати тією підтримкою і натхненням для дружин військових, що чекають.

Всі ці люди з великою любов'ю та турботою супроводжували жінок у кожному дні реколекцій. Всі пройдені конференції допомагали глибше осмислити свою важливість у цьому житті, знайти відповіді на важливі життєві запитання та зміцнити віру, яка є джерелом сили у непрості часи. Жінки навчились слухати себе і прислухатись врешті до своїх бажань, а не до чужих.

Реколекції гармонійно поєднали духовне навчання та відпочинок. Щирі розмови, спільна молитва, прогулянки, моменти тиші, тепла атмосфера, нові знайомства та взаємна підтримка та розуміння створили простір, у якому кожна могла відчути себе почутою, прийнятою й огорнутою любов'ю. Такі зустрічі є надзвичайно цінними, адже вони нагадують для кожної дружини, найперше те, що вона є неймовірно важливою і друге - це те, що для того, щоб віддавати, потрібно спершу це мати.

Це була нагода хоча б на мить відійти від щоденних переживань, знайти спокій у Божій присутності та відчути, що ніхто не залишається наодинці зі своїми труднощами.

Щиро дякуємо сестрам, священнику та всім, хто долучився до організації цих реколекцій. Нехай Господь щедро благословить їхнє служіння, а кожна учасниця збереже у своєму серці той мир, надію та духовну силу, які отримала під час цих благословенних днів.

P.S: Коли здається, що про тебе всі забули, можливо, це час згадати про себе, прислухатися до свого серця і довіритися Господу.

Коли здається, що про тебе всі забули, одна щира молитва здатна нагадати: ти ніколи не залишаєшся наодинці.

Коли здається, що про тебе всі забули, не втрачай віри - часто саме після таких моментів приходять найтепліші зустрічі й найбільші благословення.

Коли здається, що про тебе всі забули, знай: є Той, Хто знає твоє ім'я, бачить кожну сльозу і ніколи не перестає любити тебе.