РОЗДУМИ У сьогоднішньому Євангелію святий Марко вказує на глибокий зв'язок того, що відбулося в житті Господа, з долею кожного з нас. «Ісус (...) піднявся на гору помолитися» (Лк 9, 28). Далі Євангелист говорить, що «під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим» (Лк 9, 29). Тож преображення Ісуса походить з глибини Його молитви,

з глибини Його єдності з Отцем. Христос в другу неділю Великого Посту вчить нас, що дорогою до переміни людини є молитовне перебування з Богом. Роздумування над Божими ділами, пізнавання Бога на молитві і єдності з Ним чинить те, що наша людяність набирає нового блиску, розпочинає ясніти Божим світлом, а наша доля вже зараз досвідчує пасхальної переміни. Без молитви ніхто цієї переміни не осягне. Без молитви ніхто не витриває в годину спокус і хреста.

В присутності Христа стоять два чоловіка: Мойсей і Ілля. Ким вони є? Мойсей – посередник Старого Заповіту – це той, який передав народові Закон. Варто тут пригадати, що і його обличчя, подібно як зараз обличчя Христа, засяяло блиском, коли сходив з гори, несучи таблиці Союзу. Це був блиск, який походив з молитви, з перебування з Богом. І тепер Мойсей стоїть поруч Ісуса, є Йому підпорядкований, схилений до Нього. Це вираження правди, що Старий Заповіт, був приготуванням і очікуванням на прихід Нового Мойсея – Ісуса Христа, який буде виконавцем Закону і одночасно дасть Новий Закон, який буде виражений в новій заповіді любові (лат. Mandatum novum).

Ілля репрезентує всіх пророків Старого Заповіту. Його присутність свідчить про те, що всі старозавітні пророцькі сповіщення стосувались Христа. Слово Боже, що проголошувалось через пророків, вказувало на те одне Слово – Ісуса Христа – Втілене Слово Отця. В Христі виконується дар всіх пророцтв. Це Він є Пророком Великим (гр. Prophetes), якого заповідали і на якого чекали.

Мойсей і Ілля, які репрезентують Закон і пророків Старого Заповіту, стоять поруч з Христом і розмовляють з Ним. Про що розмовляють? Євангеліє розповідає, що «говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі» (Лк 9, 31). Смерть – це Пасха Христа: спочатку – Його страждання і хрест, а потім – слава воскресіння.

Відхід з цього світу Ісуса до Отця – це exodus (з лат. Вихід), тобто спомин великого виходу Ізраїля з Єгипту під проводом Мойсея, цей вихід цілком перемінив долю вибраного народу. Про що це говорить нам? Це заклик до того, аби вийти з будь-якої неволі, духовного рабства. Щоб Преображення відбулося і в нас, потрібно бути з'єднаним з Ісусовим хрестом і воскресінням.

Тож Преображення Господнє об'являє нам дорогу, яка веде до слави воскресіння. Це дорога страждань і хреста. Правдива Пасха, правдива переміна. Це перехід до радості і слави через досвід болю, терпіння і смерті. А тим часом хрест до сьогодні залишається великим згіршенням, і багато людей відкидає його. Ця ментальність притаманна також і багатьом віруючим. Як часто ми б хотіли осягнути переміну в нашому житті в легкий і приємний спосіб. Але це неможливо.

Звернімо увагу на слова Петра: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробимо три намети (...)». Це вираз прагнення, щоб цей досвід Преображення на горі Табор тривав. Апостол хоче цю хвилину щастя затримати назавжди. Ісус однак не погоджується. Чому? Тому що триває мандрівка. Вони ще в дорозі до Єрусалиму, тобто на пасхальній дорозі до дому Отця. Гора Преображення – це місце зміцнення, підкріплення на подальшу дорогу. І це є дуже важливі висновки для нашого життя: радіючи ласкою духовного зміцнення, будьмо готові на досвід хреста. Стоячи на власній горі Преображення, готуймося до сходження донизу. Бо правдива переміна серця відбувається в терпінні і болю, з'єднаним з Христом. І у хвилинах терпіння потрібно згадувати Табор, щоб не втратити надії на те, що остаточно, в кінці дороги, отримаємо вінок слави. І потрібно вірити, що сила любові все перемінить. Перемінить у світло і щастя.

за матеріалами "СREDO"