ІСУС ХРИСТОС – ЦАР  В останю неділю Звичайного періоду Католицька Церква відзначає урочистість Ісуса Христа, Царя Всесвіту. Ми радіємо захисту і надії, що приніс нам наш Цар. Та разом з тим бачимо, що безліч людей відкидають владу Ісуса. Цілі нації, що раніше були християнськими,

відвернулися від Христа, деякі світові лідери відкинули Бога. Багато людей до цього часу незнайомі із почуттям безпеки і миру, що відчувають ті, котрі живуть в Божому Царстві. Знаки цього видно скрізь: в заголовках газет, в наріканнях людей на нікудишнє життя, в зранених стосунках багатьох сімей…

Тому Бог закликає нас розширювати Його Царство, ділитися з іншими секретом нашої надії. Та як ми можемо не ділитися? Судний день прийде, і від нас залежить, скільки людей зустріне його впевненими у своєму спасінні в Христі. Недостатньо тільки самому радіти присутності Бога у своєму житті. Якщо нам знайома ця радість, то ми зобов`язані нести її іншим. Любов Господа, якою ми наповнюємося в молитві, на Божественній Літургії, у таїнствах, «спонукує в нас цю думку: … один умер за всіх,… щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес». Все більше усвідомлюючи це, ми будемо ширше відкриватися Святому Духу і піддаватися Його дії. Йдучи за Його дороговказами, ми можемо принести зцілення туди, де панує гріх і безнадія. Нехай наша відданість Ісусу несе всьому світу радісну звістку: Христос – наш Цар! Цар – це володар. Той, хто має владу, багатство. Той, в чиїй волі розпоряджатися долями людей…

Мабуть, дехто з нас дивився фільм «Список Шиндлера». Це правдива історія про заможного підприємця Шиндлера, який під час Другої світової війни врятував життя багатьом євреям. Так от, у тому фільмі є постать коменданта концтабору, садиста, який просто задля розваги вбивав першого зустрічного в`язня. Цим узурпатор намагався показати свою силу і владу. Та одного разу Шиндлер сказав йому, що справжня сила полягає у прощенні. Ці слова зачепили, так званого, «владику концтабору», і він навіть спробував стримувати свої хворі поривання злоби. Проте надовго цього благородства не вистачило, і комендант зі ще більшою ненавистю продовжив відстрілювати живі випадкові мішені. Його агресія стала більшою від того, що зрозумів: він – слабак. Бо стримуватися і прощати – це талант сильних людей, це дійсно царська риса характеру, яку може виховати у собі кожен із нас з Божою допомогою.

за матеріалами радіопрограми "Credo"