flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

Автор: c. Яна Білякевич

МОЛИТВА ОТЧЕ НАШ У КОМЕНТАРІ СВЯТОГО ЯКОВА З МАРХІЇ (1394-1476) Автор коментаря молитви Отче наш святий Яків від Марка був братом Ордену Менших Братів. Народився він у вересні 1394 року в багатодітній бідній родині в Монтепрандоне.

        Дитинство Якова минало за пасінням овець. Писати й читати він навчився від свого дядька-священика. Пізніше Яків навчався в університетах Асколі, Перуджі та Флоренції.
        В 1415 році вступив до Ордену Менших Братів. Чернечу рясу отримав у храмі Матері Божої Ангельської в Порціункулі. Священицькі свячення прийняв у 1422 році. Святий Бернардин призначив його проповідником Ордену Менших Братів. Свідок так описує св. Якова: був середнього росту, міцної статури, лисий; мав сильний, високий і гарний голос. Вирізнявся надзвичайною пам’яттю і здібностями до вивчення іноземних мов. Їв мало, а спав ще менше. В апостольський ревності був схожим на св. Бернардина, а у виконанні доручених місіонерських обов’язків – на св. Йоана Капістрана.
       Відрізнявся надзвичайними знаннями богослов’я, юриспруденції й риторики, а в особливий спосіб – святістю. Як ревний місіонер, він пройшов майже всю Європу (Італію, Росію, Норвегію, Данію, Чехію, Угорщину, Польщу, Австрію, Албанію).
       Святий Яків також займався соціальною роботою. За прикладом святого Франциска він благовістив мир містам, які ворогували між собою. Також відкривав банки, де бідні могли брати кредити з низькими відсотками.
Святий Яків з Мархії протягом 54 років самовіддано служив для слави Господньої та для добра братів. Помер святий 28 листопада 1476 року в Неаполі. Канонізував його папа Бенедикт ХІІ у 1726 році. Після себе святий Яків залишив аскетичні документи й багато листів.

МОЛИТВА ОТЧЕ НАШ
МТ 6, 9-13 (Коментар)

Отче наш

       Найпобожніший Спаситель вчив нас молитися, кажучи «Отче», цим самим виявляючи послух і відданість. Господь говорить через пророка Малахію: «Якщо я є вашим Отцем, то де моя слава?» Ісус, молячись на колінах у Гетсиманському Саду говорив: «Отче мій, якщо це можливо, відверни від мене цю чашу». Даючи нам приклад, молився: «Отче Сотворителю, Отче Відкупителю, Отче, Який всиновлюєш».
       «Наш», а не «мій», щоб той, хто просить, не став гордим серед братів того самого Отця.

Що єси на небесах

        «Що єси» добрий, ми натомість погані, Котрий є нетлінний, ми ж тлінні. Ти є справедливим, а ми несправедливими.
        «На небесах» - через хвалу прославлених, на землі - через благодать вибраних, у пеклі - через справедливість для покараних.
       Ох, як смутно бачити, що настільки добрий Отець має таких поганих синів! Він є добродійним, а ми такі злі. Говорить пророк Малахія: «Може, Він не є Отцем нас усіх? Може, нас усіх створив не той самий Бог?» То чому ж ми не шануємо власних братів? «Що єси на небесах», отож, де завгодно через міць і присутність, але в особливий спосіб у небі пізнаємо, що Ти є Отцем понад усіма отцями, і тому прагнемо Тебе понад усе.

Нехай святиться Ім’я Твоє

       Перший заклик говорить, щоб шанувати Отця. «Нехай святиться Ім’я Твоє», гідне вшанування та прослави, і тому не може бути зневаженим. «Нехай святиться Ім’я Твоє», бо ми самі освячуємося через Твоє Ім’я,… нехай святиться в нашому пізнанні, щоб усе те, що думаємо чи виражаємо устами або діями, було на Твою славу й для освячення Твого Імені.
       Отож ти, коли молишся, освячуй це Святе Ім’я, через яке стаєш святим, через міць котрого будеш спасенний, як говорить пророк Йоїл: «Хто призиватиме моє ім’я, буде спасенним».
       О Ім’я, повне подиву, і достойне всілякого шанування!Який великий гріх чинить той, хто не просто не віддає Тобі пошани, а й зневажає через злість і прокляття!

Нехай прийде царство Твоє

       «Нехай прийде царство Твоє». Так, твоя славетна присутність – у небі, серед вибраних через благодать. Нехай прийде до нас царство Твоє через блаженство, і як Ти царюєш у блаженних через повноту тріумфу блаженства, так нехай зацарює в нас Твоя найсолодша доброта. О, якою великою образою є приниження такого царювання до хліва для тварин і печери розбійників! О, яким великим злочином є викидання з дому дорогоцінного каміння, золота, срібла та всіляких квітів, щоб внести туди свиней, гній і нечистоту!
       «Нехай прийде царство Твоє». Ти створив нашу душу, наповнюючи її всіляким добром, щоб була твоїм царством і місцем перебування. Ми ж зробили з неї печеру розбійників через різноманітні гріхи. Прийди, добрий Отче, щоб оселитися в солодощах і величі Твоєї слави, і в такий спосіб нехай буде викинута геть фальш, і нехай проживає ще раз благодать, що прагне небесного щастя.

Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі

        «Нехай буде воля Твоя», що є справедливою, і святою, і не такою злою, як наша; нехай станеться Твоя воля, що є всемогутньою, як говориться в псалмі 134: «Усе, що Господь хоче, чинить; на небі й на землі, на морях і у всіх водних безоднях». Як ангели й блаженні в небі – усі слухняні без спротиву – так само й на землі; а також «на небі» означає в душі, яка завжди хоче бути підданою волі Божій, подібно як на землі є слухняна тілу. І як ангели на небі виконують волю Божу, так і ми виконуємо її на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні

        «Хліб наш насущний дай нам сьогодні». Три види хліба просимо в Отця Небесного. Перший є тимчасовим, тому говоримо «насущний», і просимо кожного дня про те, що необхідне, водночас відкидаючи багатства, про які говорить Соломон у Книзі Приповідок (30,8-9) неправду та брехливе слово віддали від мене; не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба, щоб я, наситившись, Тебе не зрікся, та не сказав: «Хто Господь?» – або збіднівши, не став красти та не безчестив імені Бога мого. Тому дай мені хліба щоденного, що є тимчасовим, кожного дня, для підтримання життя, подібно як манна в пустелі.
       Другим хлібом є хліб духовний, що означає доброго проповідника, який наситить і наповнить душу доброю і святою наукою, як написано в Євангелії: «Людина житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт 4,4).
        Третій хліб – Хліб Небесний. О безконечна любове Божа, дай нам цього Святого Хліба Твого Блаженного Сина, Якого засіяв в утробі Діви, Якого змолов у млині Христа, замісив тісто й приготував до випікання під час Тайної вечері, коли Він сказав: «Беріть, їжте: це моє тіло» (Мт 26, 26 б). О нескінченна доброта Христа благословенного, з якого ж приводу дав Ти самого Себе гостям на вечерю? Тільки для того, щоб преобразити їх у безконечне Твоє милосердя. Ти говориш: «Я – хліб живий, що з неба зійшов» (Йн 6, 51 а), а потім: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться (Мт 6, 33). Цей Хліб має бути щоденним, оскільки кожного дня ми маємо відчувати голод Господнього Хліба, бачити його нашими очима, роздумувати в серці й ототожнюватись з Ним через прагнення.

І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим

       Просимо Тебе, о Найсвятіший Боже, прости нам гріхи нашого серця, прости нам словесні гріхи, прости нам гріхи, які ми зробили вчинками, так як і ми з любові пробачаємо різні гріхи нашим винуватцям. По-перше, викидаючи ненависть з серця й думаючи добре про інших; по-друге, говорячи тільки добре про неприятелів; по-третє, у діяннях обдаровуючи їх зичливою послугою. У протилежному випадку ми направляємо осуд Божий на себе, коли молимося цими словами.

І не введи нас у спокусу

       Грішника диявол спокушає трьома способами: через незнання, яким згрішив Павло; через слабкість, як згрішив Петро, і через скам’янілість, як згрішили сатана і Юда.
       Тому говоримо «не введи нас у спокусу» незнання, щоб не згрішити з приводу сліпоти; «не введи нас у спокусу» слабкості, щоб не згрішити тілом, «не введи нас у спокусу» скам’янілості, щоб не образити Тебе через закам'яніле серце. Тож «не введи нас у спокусу» сатани, тіла й світу.

Але визволи нас від лукавого

       Маємо три нещастя і просимо про звільнення від них. Визволи нас від гріха, тобто від недобрих думок; від поганих вчинків і згубних звичок; звільни нас від вічної смерті; від зла, провини, що позбавляє нас слави, і від невиправленого зла, що веде нас до вічного покарання.
       Від лукавого хай милосердний Бог нас визволить і введе до Вічного міста, яке триває навіки вічні.

       Амінь.

Додати коментар


Захисний код
Оновити