flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

Понеділок, 11 вересня 2017, 14:51

"Євангеліє праці" (і то ремісничої праці, фізичної) у житті Ісуса Христа і "милосердя праці", настільки яскраво проілюстроване святим Павлом, ведуть до дуже важливого висновку у сфері духовності праці. Якщо ми усвідомимо, що все християнське життя повинно бути "наслідуванням Христа" (1 Пт 2,21), то праця християнина повинна бути в духовному аспекті наслідуванням праці Учителя.

robota wsiliaka

Не можна обмежувати способу йти Його слідами, наприклад, лише ходінням за "євангельськими радами". Докладання християнином, в дусі Євангелія, щоденних зусиль своєї професійної праці, безсумнівно, також є наслідуванням Христа.

Другий Ватиканський собор показав нам таку інтерпретацію праці:

"Ті люди, які не раз виконують важку працю [...] мають наслідувати Христа, руки Якого займалися ремісничою справою" (КК 41).

Духовність праці веде нас до скасування штучного, суворого поділу на "духовні" і "світські" питання. За прикладом самого Ісуса стає освяченою кожна діяльність, навіть найбільш прозаїчна і навіть найбільш заглиблена в структурах цього світу, якщо тільки виконується з мотивів наслідування Христа.

Так сильно переплетені різні аспекти християнського життя і так глибоко проникає в життя християнина обов’язок наслідування Христа - людини праці, що Собор перераховує професійні кваліфікації серед тих елементів «без яких не може підтримуватись істинно християнське життя» (DA 4). Звідти теж і моральний обов'язок праці, який не можна звести лише до проблеми здобуття засобів існування. Це обов'язок глибокої біблійної та богословської мотивації (пор. LE 16).

Папа Йоан Павло ІІ, у своєму апостольському повчанні Christifideles laici, також говорить нам про глибину єднання з Христом через наслідування Його через працю. Він усвідомлює всім християнам, що участь в потрійному служінні Христа: священицькому, пророчому і царському реалізується, між іншим, внаслідок щоденних зусиль переміни світу, перемінення самого себе, а врешті і перетворення всього людського суспільства.

Включення через хрещення у Христове Тіло чинить, що християнин жертвує Богу в священицькому жесті, між іншим «повсякденну працю, відпочинок духа і тіла, "якщо вони відбуваються в Дусі. Він робить вірних здатними дбати про те, щоб новизна Євангелія сяяла в їх повсякденному, сімейному та суспільному житті", тим самим беручи участь у пророчій місії Христа. Натомість з титулу приналежності до Христа Царя Всесвіту миряни «особливим чином покликані повертати створінню усю його первинну цінність», а тому і до відкриття всіх цінностей створеного світу через свою працю (пор. ChL 14).

Звідси висновок, що професійна праця у «світському» сенсі, це значить безпосередньо спрямована на перемінення структур цього світу (як в її матеріальному аспекті, так і в сенсі світу людського суспільства) є характерним елементом духовності мирян з-посеред Божого люду. Це насамперед до їхньої духовності належить зусилля співучасті у продовженні справи створення і головним чином на цій основі вони можуть вважати себе послідовниками Христа - людини праці. Духовність праці це одна з головних рис внутрішнього життя мирян. Другий Ватиканський собор так окреслює її місце у пошуку святості в житті мирян:

"Професійна та соціальна діяльність повинна залишати на духовності мирян властивий відбиток" (DA 4).

 

ChL - Christifideles Laici, апостольське повчання папи Йоана Павла ІІ про місію мирян, видана 1988 року.

KK - документ ІІ Ватиканського собору догматична конституція Lumen gentium

 

Розвиваюсь, бо працюю

Будуєш Царство Боже через свою працю?

Як працював Ісус Христос

 

єп. Анджей Шемєнєвскі

Teologia duchowości

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити