Господи, загубила Тебе.

Дай мені благодать шукати Тебе, як Марія

Знайти Тебе, як Марія

Прийняти Тебе, як Марія.

Зустрічаємося сьогодні, у першу суботу травня, місяця присвяченого Діві Марії. Зібралися для Неї і з Нею, щоб побути разом, - так як Вона того просила. Ми твердо переконані, що це саме Вона нас запрошує і приймає гостинно до Свого Непорочного Серця. Пригортає нас до Себе, не звертаючи увагу на наші упадки та гріхи.

Маріє, Ти з великою любов'ю приймаєш нас грішних такими, якими ми є. Тебе не пригнічує наша слабкість і безпорадність. Твоє серце переповнене терпеливістю до нас, повне радості та миру, якими прагнеш поділитися з нами! Святий Духу, це Ти вливаєш Свої дари у Серце Пресвятої! Просимо Тебе, піднеси та потіш і нас! Хоча б на короткий час хочемо залишити наші тягарі, переживання, і підкріпитися Твоєю міццю. Як Марія. Хочемо пережити ще одну і наступну таємницю — подію з Твого життя і життя нашого Господа Ісуса Христа.

Сьогодні перед нами знову подія, якій не можемо не дивуватись. Чому Традиція Церкви подає її між таємницями радісними? Адже Ісуса перед тим, як мали знайти то спочатку загубили! І завжди, поки знайдеться загублена дитина, то переживається багато страху, неспокою, безпорадності, шукання... І яка мати чи батько хотіли б, щоб у їх біографії згадувалася така неприємна ситуація? Хто б тішився такою подією?!

Однак, Церква не вагається вмістити цю таємницю саме у Радісну частину Святого Розарія. Святий Дух переконав як вірних Церкви так і євангелиста, що ця подія є повчальна. Вона вчить нас пізнавати у правильному світлі Ісуса і Марію, і нас самих.

Щороку, як написав євангелист, свята родина ходила в Єрусалим на свято Пасхи. ( Лк 2, 41). Цього разу, як тільки святкування закінчилося, вони поверталися додому. Але батьки, вважаючи дванадцятирічного Ісуса уже за самостійного відпустили його від себе, щоб ішов з ким хоче. А може було і так, що Йосиф ідучи з чоловіками, думав, що Той іде з Марією, а Марія ідучи з жінками, навпаки, думала - що з Йосифом. Не знаємо, як було насправді, але факт є такий: несподівано вони дізнаються, що Ісуса немає між ними. Ця правда, мабуть, доходила до них поступово, бо вони ходять, шукають, питають і знов перевіряють. Розуміючи, що Його вже давно ніхто небачив, повертаються у Єрусалим. Святий Лука про це пише коротко : “Ісус зостався у Єрусалимі, батьки ж Його про те не знали”. ( Вірш 43). Як бачимо, це не син загубився, а батьки! Він просто залишився на місці, а вони пішли далі. “Через три дні знайшли Його у храмі, як Він сидів серед учителів та слухав і запитував їх”( Вірш 46). Найімовірніше, що Ісус і не переймався тим, де є зараз його батьки. Він зайнятий і зосереджений на своїх справах. Йому у храмі добре, як вдома, і Він взагалі не почуває себе як той, хто випадково загубився. Тим більше, він радіє з місця свого перебування і товариства, з яким спілкується.

Сьогодні і для нас, як у тій ситації для Йосифа і Марії, є особливий день. Це день проблиску в якому схована нечітка заповідь майбутнього. Ісус прийшов на землю не для того, що виконувати очікування батьків, хоча насправді їх дуже любить. Його покликанням є інше завдання: “бути при справах Отця” і виконувати насамперем Його волю!

Задумаймося зараз над тим, а чого ми очікуємо від Ісуса? Чи дозволяємо Йому на те, щоб ставився до нас так, як у даній події до Йосифа і Марії? А коли відходимо від Нього задалеко так, що аж тратимо Його з поля свого зору чи не ображаємося на нього? Добре, якщо у такій ситуації шукаємо Його так, як шукала Марія і Йосиф!

Господи, ми відійшли від тебе і загубилися, хоча нам здавалося, що ми є так близько Тебе. Пробач нам. Ти є при справах Отця, а ми віддалилися від Тебе. Ми хочемо повернутися. Хочемо Тебе віднайти. Бо Ти нам дуже дорогий!

Господи, дай нам прагнення шукати Тебе так, як це робили Йосиф і Марія: з болем у серці, з почуттям пустоти з приводу відсутності найважливішої особи, з витривалістю і всюди! Нам без Тебе недобре і ми не хочемо звикати до цього віддалення від Твого Найсвятішого Серця!

Господи, просимо, дай нам благодать віднайти Тебе! Дай ласку вислухати Твоїх слів, хоча може і будемо їх розуміти. В Євангелії написано, що Марія носила, зберігала і розважала їх у Своєму Серці. Тому, за Її посередництвом, просимо, дай і нам таку благодать!

Непорочне Серце Марії, яке весь час вдивляєшся у Бога, просимо, товаришуй нам у нашій життєвій дорозі! Амінь!