''В розарієвих молебнях Ісус займає центральне місце.'' Папа Леон XIII.<p> Сьогодні наш день зосередження, день зустрічі з Ісусом і Марією. Матінка Божа запрошує нас щоб ми у вирі наших щоденних клопотів захотіли сьогодні викраяти час лише для Неї. Щоб з Нею, у Її присутності, ми роздумували над життям її Сина, нашого Милосердного Спасителя, а також і над Її життям.

На деякий час відкладемо наші болі, тягарі, турботи і станемо біля Марії. Святий Духу, Отче убогих, Найдостойніший, Ти формував Непорочне Серце, ти виховував і вів Діву Марію. Просимо Тебе, Духу, відкрий наші очі, наші вуха, наші серця. Без Твого подиху ми нічого не в змозі зробити самостійно, тому Ти нам допомагай, зміцнюй, повчай.

Просимо: показуй, веди. Духу Оздоровителю довіряємо Тобі нас і наші родини. Сьогодні другий місяць у цьому році нашої Марійної школи. Перед нами велика подія з життя Ісуса і Марії - жертвування. Що ми відчуваємо, коли вимовляємо це слово: жертвування! Відчуваємо радість, коли думаємо про те, що пожертвувано нам? А може в глибіні серця відчуваємо страх, коли розуміємо, що повинні самі від себе щось пожертвувати, а тим більше щось дуже нам важливе, дороге? Що означає жертвування Ісуса, жертвування Марії, наше жертвування? Думаймо про Марію, дивімося на Марію. Вчімося від Марії як розуміти жертвування... Її Син від початку є Божим Сином, а отже Він вже належить Богу. І людям - жертвуваний для людей. Подивімося на Його життя, чи воно не є одним великим ЖЕРТВУВАННЯМ? А Пресвята Діва - чи не віддала і Вона всю себе, - своє подружнє життя, своє материнство? І як, взагалі, можливе очищення Найчистішої, очищення Непорочної? Як можна віддати Богу Його Сина, віддати Богу Його Самого? Хто більше, ніж Ісус може бути відданий Отцю? Однак, Правило вимагало, щоб кожен хлопець первородний був посвячений Господеві. (пор. Лк. 2,23). Єврейська набожна традиція вимагала того, щоб принести дитя до Єрусалимського Храму і віддати Його Господу. Тому і Марія з Йосифом, коли надійшов час, вчинили саме так. Не пішли, щоб задовільнити людське око, позбавити зайвих балачок сусідів чи просто виконати обряд. Ні! Для Марії це великий день! Це зустріч з Добрим Отцем, час благодаті. Насправді, Йосиф і Марія більше від інших могли б себе почувати звільненими з цього обов'язку, та вони, навпаки, виконують Право в цілому, - з принесенням жертви, віддано, - з цілого серця. І саме тому цей час є часом ласки, час близькості Бога, час Жертвування. Ми так часто зустрічаємо людей, які впевнено твердять, що не потребують очищення, сповіді, навернення. Так часто люди оправдовуючись своїми особливими духовними пережиттями почувають себе звільненими з обов'язкових покутних практик у Церкві. А Ісус, Марія дійсно були особливими, винятковими, однак приймають звичайну вимогу Традиції, і виконують її. Часто ми чуємо вираз: “Я не святий!” Діва Марія була свята, однак і Вона вважала за обов' язок виконання Права, обряду, звичаю підпорядкованому Традиції. Для Неї, Йосифа та Ісуса це був важливий день, мабуть, як і для багатьох єврейський сімей. Це звичайний обряд, як сьогодні Хрещення в парафії. Та Милосердний Отець вже віддавна приготував людей, які вітають Святу родину на порозі храму. Це Симеон, старший чоловік, про якого нам говорить Євангеліє. Він, укріплений Святим Духом очікував “Потішителя Ізраїля”. Серед усіх присутніх у Святині він помічає молоду родину. У Його поставі ми маємо цінний урок - Божий Дух робить людину здібною у звичайній буденності помічати Господніх святих. Дух Мудрості відкриває очі своїм вірним, щоб бачили присутність Ісуса і Марії у своєму житті. І ще одна таємниця: Отець Милосердя і усякої потіхи дозволяє Симеонові, щоб він сам і привітав і зміцнив Ту, яка буде Допомогою вірних, і щоб підтримав Ту, яка переживе страждання Сина на хресті. Яка велика Божа доброта! (Прочитати уривок з Євангелії від Луки 2, 22-40) Марія, яка колись прийняла Ангела, пізніше особливих гостей з дарами для Дитяти, зараз отримує особисте підтвердження свого покликання у святині! Подивімося на Марію - слухає, коли говорить до Неї ангел; слухає коли Божу волю Їй виражає св. Йосиф, отриману уві сні; слухає, коли говорить до Неї Симеон. Яке відкрите Непорочне Серце! Яка готовність прийняття Бога через людей! А ми? Чи погоджуємося з тим, що інші нам говорять, на що вказують, чого повчають? Чи приймаємо усі духовні настанови, які отримуємо на сповіді, чи може чуємо у проповіді, а може під час простої розмови з людиною, яку несподівано зустріли на своїй дорозі? Як відчитуємо і приймаємо духовні вказівки приготовлені нам Небесним Отцем? Дивовижно повчальною є для нас Марія, Її готовність до слухання різних осіб, у різну пору, в різних місцях! Діво Маріє, яка вмієш слухати і чути, Мудра Пані, Терпелива Учителько, просимо Тебе, молись за нас і з нами! Зроби наші серця подібними до Твого Непорочного Серця!