РОЗДУМИ НА ТРАВЕНЬ Таємниця «Вознесіння Господнє»

Ісус Христос возноситься на небо,щоб приготувати нам місце.

В домі Отця мого багато жител… – сказав. – Іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до себе візьму,щоб і ви були там, де я.( Йн 14,2-3)

В архієрейській молитві Христос просив про вічне щастя для нас:

Отче! Хочу, щоб ті, яких мені Ти передав,перебували там, де і я, щоби вони були зі мною та й бачили мою славу, яку Ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. (Йн 17. 24).

Небо – це участь в славі щастя Христа. Це «бути завжди з Господом», який зможе заспокоїти наші найглибші прагнення, обдарувати життям в повноті. Всі ми прямуємо до тієї самої цілі – Неба, але доріг є багато. Хоча кожному Бог визначив окремий шлях і завдання, однак не прямуємо туди самі. У матеріальному світі все є взаємопов’язаним і впливає одне на одне. Але ще міцніші зв’язки існують в духовному світі. І гріх, і добро мають суспільний вимір. Ніхто не стає святим без допомоги інших. Тільки у вічності довідаємось, кому і чим завдячуємо.

Як,отже, часто, я думаю про Небо? Чи в щоденних клопотах пам’ятаю про сенс і ціль людського життя?

Яких старань докладаю, щоб пізнати Бога і отримати щастя, яке Він нам приготував?

Який вплив на рішення, які роблю, має моя віра в вічне життя?

Життя на землі настільки швидкоплинне… Чи те, що роблю, має вартість з огляду на вічність? Чи випливає з любові, яка ніколи не промине?

Яким чином стараємось поглибити нашу віру? Чи знаходимо час на читання Святого Письма і релігійних книг? Чи молимось про примноження віри?

Під час одного з об’явлень Діви Марії троє пастушків були проникнуті світлом, яке переказала їм Пані:

Це світло ввійшло до нашого нутра, – писала Луція, – до найглибшої глибини душі, і спричинило, що ми бачили себе в Богові, Який є тим світлом, виразніше, ніж у найкращому дзеркалі.

Побачене викликало в дітей настільки гаряче прагнення неба, що вони просили Божу Матір, щоб забрала їх туди. Франциск і Гіацинта отримали обітницю, що незадовго там будуть, натомість Луцію, яка мала виконати певну місію на землі, Пресвята Діва потішила запевненням:

Моє Непорочне Серце буде твоїм захистом і дорогою,що приведе тебе до Бога.

Слова Діви Марії можемо віднести і до себе, вибравши Її дорогу життя та вірячи, що вона нас ніколи не залишить, якщо в небезпеках і потребах будемо до Неї прибігати.

На закінчення подякуємо Божій Матері та довіримося Її опіці. О Маріє, Мати Церкви, дякуємо Тобі за Твою любов і материнську турботу, з якою піклуєшся про наше спасіння. Сховай нас у своєму Непорочному Серці, оберігай перед небезпеками, щоб ми осягнули нашу ціль – Небо.