flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

Субота, 06 березня 2021, 06:02

Перша субота місяця – день нашої зустрічі з Євангелієм, з таємницями Розарія, які є Його скороченням. Божа Матір запрошує нас, щоб разом з Нею ми роздумували над життям Ісуса і Її життям. Її прагнення – щоб ми були ближчими до Спасителя так як вона.

Добрий Спасителю, Який притуляєш грішників, Який підносиш тих, які падають. Допоможи нам! Просимо Тебе. Не вміємо Тебе любити, не вміємо наслідувати Тебе, боїмося… Хочемо бути подібними до Твоєї Пречистої Матері, – вміти любити Тебе як Вона. Твоя Матір вказує нам на найбільшу свою любов – на Тебе. Тому, Ти сам відкрий наші серця, допоможи нам іти за Тобою і учитися від Непорочного Серця як любити Тебе, Найсолодше Серце Ісуса.

Духу Божий, Цілителю людських сердець, просимо Тебе, даруй нашим серцям мир. Духу добра і благодаті веди нас, просимо, і відкрий наші духовні зір та слух.

Божа Мати, і Наша Мати, проведи нас сьогодні через скорботну таємницю життя Твого Сина, Твою таємницю, але і нашу… Веди нас, Матінко.

Ось одна з таємниць життя Ісуса – коронування терням. Звучить страшно, болісно. Подумаймо – Ісус отримує корону з тернин. Придумали усю цю страшну церемонію лише для того, щоб упокорити, принизити Людину – чудотворця і цілителя людський тіл і душ. Той, до котрого ставилися з повагою, до котрого зверталися за порадою, котрого цінували стоїть у цю хвилину не протестуючи і не оправдовуючись. Це лише хвилина публічного приниження. Але приниження Божого Сина. Можемо вказати на осіб, які здійснили це принизливе коронування. Проте Ісус терпить і через нас. Через нас , за нас і для нас! Він приймає наші гріхи, наші провини, зради, насміхання над іншими, наші «недолюблювання», наші занедбання, упадки і рани, яких завдали ми іншим.

 І саме тому разом з Ісусом ми хочемо прийняти у наше життя цю таємницю, таємницю коронування гострим терням. А це: біль, упокорення, висміювання і приниження.

А може нас це вже зустріло? Зупинімося над такими подіями нашого життя. Ми ж не раз у такій ситуації хотіли, як апостоли Христа, швидкої реакції Бога – грому Божого гніву на тих, хто образив нас чи рідних, може Ісуса чи, взагалі, Церкву…

Багато християн очікує швидкого і радикального розв’язання складних ситуацій. Ось, наприклад, ситуація, в якій зараз є наша країна. Але погляньмо на Церкву, Наречену, Улюблену Христа. Скільки тисяч разів протягом багатьох віків свого існування Вона, як Ісус, була виставлена на посміховисько, накрита плащем болю і коронована вінцем нерозуміння, самотності, упокорення.

Під час події коронування Ісуса терням у натовпі стояла Його Мати. Вона, як і багато інших «відмолювала» цю таємницю власним життям, власним Непорочним серцем. Здійснилося пророцтво Симеона : «Її душу прошив меч болю». Вона нічого не могла змінити, нічого улагодити, нічого прискорити. А, мабуть, і нехотіла, бо прагнула завжди лише одного:щоб звершилася Божа воля. Все сталося, як мало статися.

Пані вірна і Царице Мучеників, Ти зберегла любов і віру у кожному досвідченні, Ти зберегла Своє Серце Непорочним. Веди нас, просимо, Твоєю дорогою. Знаємо, що Твоя дорога іде близько Ісуса, який терпить за нас, який упокорюється через нас.

О Матінко, підтримуй нас, молись за нас, вчи нас відваги у терпіннях, віри в упокореннях, витривалості в покликанні, любові до Церкви і до Батьківщини. Амінь.

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити