flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

П'ятниця, 05 лютого 2021, 20:56

У першу суботу лютого поміркуймо над четвертою радісною таємницею - Стрітення Господнє.

Ofiarowanie Fra Bartolomeo Wikimedia Commons

В цю першу суботу місяця прагнемо винагородити Тобі, Маріє, за нашу невдячність, котра як терня ранить Твоє Непорочне Серце. Очисти наші серця з грішних думок, прагнень і почуттів, щоб ми в цьому розважанні з’єдналися з Твоїм Найчистішим Серцем і пізнали глибину Його любові.

Син Божий входить до своєї Святині, щоб жертвувати Себе самого Отцю на спасіння людей. Чинить це через руки своєї Матері. Вона також складає жертву – жертву свого Серця. Жертвує з того, що для неї найдорожче – Свого Єдинородного Сина, а з ним віддає цілу Себе.

У видінні сестрі Луції Дитятко Ісус сказало: «Май жаль над Серцем твоєї Пресвятої Матері, оточеним терням, котрими невдячні люди ранять Його заново, і нема нікого, хто б через акт винагородження його повитягав».

Серця Ісуса і Марії домагаються від нас винагородження. Дитятко Ісус називає молебень перших субот місяця малим актом винагородження. «Це винагородження порушить Моє Милосердя, і я пробачу тому, хто мав нещастя Діву Марію зневажити». Малий акт винагородження…, а таку велику обітницю зв’язала з ним Найсвятіша Діва: «Буду присутня в годині смерті разом із благодатями, потрібними до спасіння». Можемо бути спокійні про своє спасіння, якщо як слід виконаємо молебень п’яти перших субот місяця.

Чи я зробив це мале зусилля, щоб виконати прохання Божої Матері? Чи заохочую інших до цього? А, може, чую в серці питання: Чи любиш ти мене більш, ніж оці? (Йн 21,15). Може, відчуваю заклик молитися і жертвувати в намірі винагородження?

В літургійну урочистість Жертвування Господа Ісуса в Святині тримаємо в своїх долонях свічку – символ Матері Бога, Яка несе людям Світло світу – Христа. Якщо будемо слухняні Марії, Вона зреалізує Божий план, і темрява, яка тяжіє над народами, залишиться розпорошена. Мати Божа обіцяла в Фатімі: «На горизонті темно, але видно блиск променя світла… Нарешті Серце Моє затріумфує». У Фатімі Присвята Діва обіцяла, що душі, які приймуть молебень до Її Непорочного Серця, будуть люблені Богом, як квіти, поставлені Нею для оздоби Його трону.

Чи хочу повністю належати Марії, до Її потомства, щоб Вона могла в мені і через мене реалізувати свій план? Чи вчинив я акт присвячення Її Непорочному Серцю? Яку постанову вчиню в часі цих роздумів?

Додати коментар


Захисний код
Оновити