flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

П'ятниця, 03 травня 2019, 20:49
Текст для 15-хвилинних роздумів над однією з таємниць Розарія на першу суботу травня.
Adam Elsheimer - Die drei Marien 1200
 
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, та й застали, що камінь від гробу відвалений був. А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня. І згадали вони ті слова Його! А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. (Лк 24,1-11)
 
Безпорадність, про яку йде мова у перших віршах, не є чужою мені. Скільки разів у житті здавалося, що знаходжусь у безпорадній ситуації? Здається, що все розбивається об камінь: краса створіння об драму гріха, визволення з неволі об вірність завіту, обітниці пророків об байдужість народу. Якщо перейти на життєву ситуацію, то часто може видаватись, що я сповнений безнадії. Однак, як у житті буває, так і в Євангелії бачимо запитання, яке руйнує нашу безнадію. «Чого шукаєте Живого між мертвими?» Чому піддаєшся безнадії? Чому не бачиш сенс у своєму житті?
 
Велика ніч – Великдень… це свято, коли ми прибираємо і руйнуємо каміння. Бог руйнує наше каміння: смерть, гріх, страх, світськість. Існування людини не завершується надгробним каменем, бо ми маємо щось більше… «живий камінь», яким є Воскреслий Христос (пор 1 Пт 2,4). Ми як Церква побудовані на Ньому. І навіть коли немає сил та здається, що все добре завершилось, коли втрачаємо духа і піддаємось спокусі, то приходить Він, щоби вчинити все нове, подолати наші розчарування. Що є моїм каменем? Що приносить розчарування? Що гасить Божого духа в мені? Можу попросити Воскреслого Ісуса зруйнувати ці камені…
 
Чому шукаєте живого серед мертвих? Жінки чують заклик ангелів, які додають: «Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї» (Лк 24,6). Ці жінки забули про надію, бо не пам’ятали слів Ісуса, Його поклику, що мав місце у Галілеї. Втративши живу пам’ять про Ісуса, вони стоять і дивляться на гріб. Віра має повернутись до Галілеї, аби наново розпалити любов до Ісуса. Треба повернутись до Ісуса цілим серцем. Але у цьому нам не допоможуть довгі читання історичних книжок про Ісуса з Назарету. Потрібно Ісуса зустріти у житті. Пригадаю собі той момент, коли відбулась моя зустріч з живим Ісусом, Якого дію я однозначно помітила у той чи інший життєвий момент.
 
Жінки, пригадуючи собі Ісуса, залишають гріб. Пасха вчить нас, що віруюча людина занадто не затримується на цвинтарі, бо покликана йти на зустріч з Живим. Поставлю собі запитання: куди прямую у своєму житті? Іноді йду лише до проблем, яких ніколи не бракує, а якщо йдемо до Господа, то лише щоби нам допоміг. Але спрямовують нас наші потреби, а не Ісус. І це завжди є пошук Живого серед померлих. Скільки разів після зустрічі з Господом, повертаємось до померлих, крутячись в самих собі, аби розкопувати жаль, докори сумління, рани і невдоволення, не дозволяючи Воскреслому нас перемінити. Шукаймо у всьому насамперед Воскреслого! Із Ним воскреснемо! ( з проповіді папи Франциска у Пасхальну вігілію, 20.04.2019)
 
Пресвята Діво Маріє, Тобі доручаю свій життєвий шлях, всі мої каміння та все, що мене віддаляє від живого Бога! Візьми мене під Свій покров! Сховай у Своєму серці і не дозволь, аби труднощі запанували над моєю надією. Веди мене до Свого Сина та допоможи Його зустріти на моїх життєвих дорогах!
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити