flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

П'ятниця, 01 березня 2019, 14:15
У першу суботу березня придивімося та роздумуймо над життям та поставою святого Йосифа, який отримав від Бога місію бути опікуном Ісуса і Марії.
sw iosyf
 
У цьому святому Церква вбачає приклад голови родини, родини, де все є на своєму місці, згідно Божого задуму. Чи моя родина реалізує Божий задум? Чи дійсно чоловік є головою родини, відповідно до того, як це задумав Творець? Як я сприймаю наших дітей? Чи не займають вони у моєму житті перше місце (яке має належати Богу, а потім вже в ієрархії йде чоловік)?
 
Святе Письмо говорить нам, що Йосиф був чоловіком праведним. Саме йому Бог довірив опіку над Нареченою Святого Духа, Марією. Хоча багато чого Йосиф не розумів, але довірився Богу, Який його не залишав, а вів, промовляючи через конкретні знаки. Життєві вибори Йосифа супроводжувала молитва. Чи шукаю я Божого світла на молитві? У Божому слові?
 
Приймаючи Марію згідно Божого плану, Йосиф не лише не вчинив жодного грішного чину щодо Неї, а й трактував Її як добро, що належить виключно Богу. Йосиф виявляв щодо Марії велику повагу і почуття духовної честі. Чи можу сказати, що трактую так само свого чоловіка (свою дружину)? Чи може цю особу сприймаю як свою власність та того, хто має виконувати МОЇ забаганки?
 
Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі записатися, — кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді (Лк 1,1-7).
 
Велика таємниця народження Спасителя здійснювалась у тиші ночі, у мовчанні Марії та Йосифа. Євангеліє не говорить нам про жодне слово, вимовлене Йосифом. Його зовнішнє мовчання було виразом внутрішнього стану серця. Тиша та благоговіння перед Богом на молитві, мовчання та уважне слухання ближніх. Мовчання та захоплення перед великою таємницею Втілення. Яку Йосиф тоді ще не розумів, але прийняв з відкритим серцем. Коли він дивився на новонароджене Дитя, то відчув силу та спокій; так ніби, це був його власний син, для якого буде батьком з усіх сил душі та цілою своєю істотою. Любов займе місце браку, що випливав з природи. Від того моменту Йосиф живе виключно для Ісуса. Віддає цій Дитині всі хвилини життя, силу рук, піт чола і кров, що текла у жилах. Тихо в серці благав про допомогу Всевишнього, без якої не був би у змозі виконати довірену Місію.
 
Нехай святий Йосиф випросить для нас дар тихого і смиренного серця, яке з благоговінням стає перед Божими таємницями та чудесами!

Додати коментар


Захисний код
Оновити