flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

П'ятниця, 03 листопада 2017, 12:58

Текст роздумів над другою радісною таємницею на першу суботу листопада

widwidyny sw Ielyzawety

«Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного. Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: «Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла Мати мого Господа? Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі. Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!» А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління, бо вчинив мені велике Сильний, і святе Ім’я Його, і милосердя Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. Він виявив силу свого рамена, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув могутніх з престолів і підняв угору покірних, голодних наситив благами, а багатих відіслав ні з чим. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши милосердя, як і проголосив нашим батькам – Авраамові та роду його аж до віку!» Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому» (Лк 1, 39-56).

Не можна проголошувати Ісуса з похоронним виразом обличчя. З радістю пов’язаний також фрагмент Євангелії що описує нам відвідини Марією святої Єлизавети. Йдеться про слова, що Йоан Хреститель з радощів заворушився у лоні Єлизавети, чуючи слова Марії. Матір Божа поспішно вирушила, аби допомогти своїх родичці Єлизаветі. Не зважаючи на це ми, християни, не занадто звикли говорити про радість, а частіше обираємо нарікання. Натомість джерелом нашої радості є Святий Дух: це саме Він нас веде; приносить цю радість нам, є її творцем. А ця радість у Святому Дусі дає нам справжню християнську свободу. Без радості ми, християни, не можемо стати вільними, стаємо рабами нашого смутку.

А як зі мною? Рабом якого смутку я є? Чи маю таку радість Святого Духа щодня?

Великий папа Павло VI говорив, що не можна проголошувати Євангелії з сумними, недовірливими та знеохоченими християнами. Не можна. Це постава трохи «похоронна». Часто християни мають такий вираз обличчя, ніби мають йти у похоронній процесії, а не такий, аби славити Бога. З цієї радості йде прославлення, це прославлення Марії, яке висловлює пророк Софонія (Соф 3,14-15), прославлення Симеона та Анни: прославлення Бога!

Прославляємо Бога, залишаючи самих себе, безкорисливо, так як безкорисливою є благодать, що отримуємо від Бога. Це нас спонукає до іспиту сумління щодо того, як вигладає наша молитва до Бога? Чи ми тільки просимо і дякуємо за благодаті, чи також прославляємо Його?

Прослава Бога вимагає «витрати часу». Вічність полягатиме на прославі Бога, яка не буде нудною. «Ця радість нас визволяє», Марія є зразком цієї прослави. Матір Божу Церква називає Матір’ю нашої радості, бо несе Вона найбільшу радість, якою є Ісус.

Маємо молитися до Матері Божої, аби несучи Ісуса, давала нам благодать радості і свободи. Нехай дасть нам благодать прославлення, безкорисливої молитви прослави, бо Він завжди гідний хвали. Молімося до Богородиці і скажімо Їй так, як говорить Їй Церква: прийди, о небесна Царице, і люд свій відвідай, Маріє, Ти, що в дім Єлизавети принесла безмірну радість».

З проповіді папи Франциска 31 травня 2013 року у свято Відвідин Пресвятою Дівою Марією св. Єлизавети

Додати коментар


Захисний код
Оновити