flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

 
Пилат їм відповів: «А що я маю зробити з Ісусом, який зветься Христос?». Усі закричали: «Нехай буде розп’ятий!». Він же сказав: «А який злочин Він скоїв?» Та вони ще дужче кричали: «Нехай буде розп’ятий!». Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього! Дивіться самі!». У відповідь весь народ закричав: «Кров Його на нас і на наших дітях!». Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття. (Mт 27, 22-26).
 
biczowanie
Biczowanie - копия Ісус не використовував свою владу, але Він сам "видав на смерть свою душу" (Іс 53, 12). Прийшов Його час, і мали здійснитись писання пророків відносно Господнього Слуги із книги пророка Ісаї: "Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування."(Іс 50, 6).
"Не було в ньому ні виду, ні краси, - ми бачили його, - ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього."(Іс 53, 2б-6).
Це пророцтво можна завершити словами псалма: "нема здорового місця на моєму тілі" (Пс 38, 8). До такого стану призведе Спасителя поцілунок Юди і натовп, який чекав того знаку, щоб відразу кинутись на свою жертву; скоро своє слово скаже Понтій Пилат. Цей римський правитель, опортуніст, який боявся за свою владу, хоча він визнав, що Ісус є Справедливим, бо «не знайшов ніякої провини в Ньому, "повелів (Його) видати на бичування і розіп'яття".
Бичування! Римське бичування це найбільш варварські тортури, передбачені законом. Нестерпні, непередбачувані фізичні страждання, завдавані єхидно в різних частинах тіла були пов'язані з приниженням і моральною ганьбою, глузуванням і насмішками. Це відбувалося прилюдно і виконували його солдати. Ті зривали із жертви одяг і у похилій позиції прив’язували жертву до кам'яного стовпа за руки. Солдати, призначені до виконання покарання, стояли один проти одного по двох сторонах засудженого і по черзі били жертву по всьому тілу, де захотіли і поки у них було достатньо сил. Садистськи вони насолоджувались стражданням жертви, а натовп навколо них глузував над жертвою, яка стогнала від страшенної болі.
Вони в той же час використовували різні інструменти. Це могли б бути стрижні або палички, а потім обмінювали їх на батоги. Це був жорстокий інструмент. Ремені або ланцюги прикріплені до держака, закінчені шматками кісток, заліза, свинцевими кульками і металевими гачками, які глибоко різали тіло, в залежності від точки удару. Відривали шматки шкіри і м'язів. На тілі смертника були видні не тільки криваві рубці, але й висіли обривки шкіри та рясно текла кров. Тіло часом було так поранене, що були видні навіть кістки і внутрішні органи.
Бичування, яке було додатковим покаранням для засудженого і варварським прелюдіум до розіпяття, часто закінчувалося смертю. Можна запитати себе чи до бичування Христа не були призначені солдати з сирійських когорт? Питання має сенс, тому що тільки офіцери були римляни, а когорти вербовані з людей місцевого населення - самаритян і сирійців, які особливим чином ненавиділи євреїв.
Важко є дивитись очами і серцем Його Матері, як кати бичували Її Сина Ісуса, Сина Божого! Як вона слухала цього свисту батогів і Його стогін, коли натовп сміявся над Ним? Адже Він невинний, і "узяв наші немочі", "був поранений за наші гріхи, Він був мучений за беззаконня наші" - Наші і мої вини, "гріх світу" - "Господь поклав на Нього гріхи всіх нас". "На нім було покарання, а Його ранами ми зцілилися".
Як у цій ситуації було вистояти Марії, щоб споглядати шокуючі таємниці нашого спасіння? - бичування її невинного Сина було спасенним для нас! І ми повинні стояти з Нею, щоб Вона підтримувала нас своїм заступництвом; щоб допомогала нам звільнятися від всякого гріховного використання тіла і покаятися за гріхи нечистоти, за безсоромність, сприяння сексуальній свободі і насильству слабких, за аборти, евтаназію, та всяке зневажання людської гідності ...
Ми вшановуємо у Церкві св. Джемму Гальгані (1878-1903). Чудова свята! Наділена особливою благодаттю, прагнула у своєму тілі досвідчити всі страждання Ісуса. Бог послідовно в моментах екстазу вводив Джемму в Страсті Ісуса; її містичні переживання дозволяють також познайомитися з кошмаром бичування. Свідоцтва зібрав її духівник о. Гавриїл Руопполо, пасіоніст. Вона досвідчила кривавого поту, отримала п'ять стигматів (рани на руках, ногах і боку), рахувала рани на тілі Ісуса та хотіла розділяти Його страждання. "Видіння, в якому Господь з'явився їй вкритий ранами, запрошуючи її доторкнутися і поцілувати їх, не міг заспокоїти вогонь її бажань. Врешті, у першу п'ятницю березня 1901 під час чергового видіння виблагала у Господа стати учасницею мучеництва бичування.
Подібність була ідеальною: такі ж удари, ті ж розриви шкіри і тіла в тих же місцях, - такий самий зворушливий вид. Кров текла струмками, деякі з них сорок-п'ятдесят сантиметрів в довжину і п'ять у ширину (...).
Під час бичування, - говорить один зі свідків (жінка) -досвідчує жахливі страждання, але не рухається. Іноді бувають судороги і тремтіння плечей. Мабуть, відчуває біль. Бідна дитина!". Нехай св. Джемма, яка з любов'ю розмірковувала над Страстями Господа Ісуса та вдостоїлася брати участь у стражданнях Христа, підтримує нас у роздумах скорботних таємниць.
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити