У річницю початку повномасштабного наступу Росії на Україну пропонуємо вашій увазі молитовні роздуми авторства сестер гонораток над стояннями Хресної дороги.
Час війни змінив кожного з нас. Це може бути час пробудження нас до життя в єдності з Богом та зрозуміння, що ми боремося настільки, наскільки можемо, а решту довіряємо Богу. Бо «хто на Нього покладається, не засоромиться». Зі стояннями Хресної дороги Ісуса переплітається море людських історій та трагедій українського народу. Нехай ця наша молитва буде виразом солідарності з тими, хто найбільше постраждав від війни, та підтримкою для захисників нашої України і для тих, хто робить усе можливе, аби якнайшвидше запанували мир та свобода на нашій землі.
Стояння 1
Ісуса засуджено на смерть
Перше стояння – це зустріч двох реальностей: свободи і рабства. Особливо промовисте це для нас у час повномасштабної війни, що триває вже рік. Придивімося до цих двох «постатей». Рабство, удаючи всемогутність, стоїть з широко розправленими плечима, у коштовних шатах та з високо задертим носом. Рабство політичних інтересів, рабство страху перед думкою інших, рабство брехні та безвідповідальності, рабство заздрості та розрахунків. Свобода має зв’язані руки, ніби злочинець, обпльована та побита, зневажена численними вигуками оскаженілого натовпу. Однак її очі та постава випромінюють неабияку силу та незламну гідність,що є провіщенням майбутнього тріумфу.
Свобода знає, що вирок ухвалено, що має здійснитись пророцтво. Це дорога на Голгофу, це дорога жертви, однак вона складається з любов’ю та добровільно. Смерть на хресті не була військовим переворотом, однак таким чином свобода подолала рабство.
Сьогодні дійові особи цієї зустрічі запитують мене і тебе: на чиєму боці станеш?
Царство свободи – це Царство Боже, це єдність людини і Бога. Кожен, хто належить до цього Царства, слухає Божого голосу. А це однозначна і радикальна відповідь - «так» або «ні».
Стояння 2
Ісус бере хрест на Свої рамена
«Хто не бере свого хреста й не йде за Мною, не є Мене гідний»(Мт 10,38).
Моя Україна 8 років тому отримала страждання, що почалося від східних кордонів, а потім торкнулося і її серця – Києва. Ми, на жаль, не зрозуміли, що усі українці - від наймолодшого до найстаршого - мають навернутися і молитися. Все ніби затихло, ми продовжували жити, як раніше. А зло прийшло з великою міццю і знову вдарило вже по всій Україні. Тепер ми пробудилися, стали на коліна. Наші сини і доньки пішли захищати кордони, а літні люди й маленькі діти роблять все, що можуть, аби наблизити день перемоги.
Ісусе, вже рік Україна свідомо і мужньо несе хрест війни, страждань, несправедливості, брехні, наклепів, непорозуміння, зради, невіри…
Ми не вміємо, як Ти, смиренно прийняти хрест та терпляче його нести. Ми бунтуємося, відкидаємо хрест, хочемо на когось перекласти всі ці страждання. Але куди ж ми можемо втекти? Боже! Дякуємо Тобі за дар віри, яка нас веде до Тебе і під Твій хрест. Дякуємо, Ісусе, що показав нам, як нести свій хрест, який на сьогодні є хрестом війни.
Стояння 3
Ісус падає перший раз під хрестом
Вже рік ми прокидаємось від гулу сирен, живемо на фоні зруйнованих будинків та зламаних доль. От так живеш, вчишся жити під час війни, намагаєшся про неї не думати. Але як тільки зупиняєшся на мить, все одно думаєш. Розривається мозок, коли усвідомлюєш, скільки невинно вбитих за життя, за Україну, розривається все і не хочеться нічого. Дивишся на фото молодих тат, мам, музикантів, IT-спеціалістів, різних-різних мужніх людей і так боляче.. А як боляче їхнім рідним - не уявити…
Ісус приходить в знищені міста та зболілі серця. Падаючи під тягарем, бачить наш тягар, але розуміючи, що все тимчасове і кінець близько, встає і йде далі. Тож і я маю йти, аж до останнього свого подиху.
Стояння 4
Ісус зустрічає свою Матір
Поглянути в очі ...... Любов матері особлива...вона здатна на будь - яку жертву заради з своєї дитини. Кожен з нас хоче, щоб його так любили....
Маріє, знаю, що Ти від самого початку цієї Хресної Дороги йдеш поруч, відчуваю Твою близьку присутність...
Ти одна не боїшся підтримати і заспокоїти Своїм поглядом ... переконана, що якби це в Твоїх силах, Ти б Сама несла всі тягарі...
Твій погляд зустрічається з поглядом кожного воїна , що зараз йде останньою дорогою свого життя; Твій погляд прикутий до сина і доньки, що віддають своє життя, щоб інші могли жити без війни ... Пресвята Богородице, Ти бачиш, як страждає мама, що втратила сина або доньку на війні; Ти поруч з дружиною і дітьми, що втратили чоловіка і батька; ... а також Ти дивишся в очі тих, які принесли війну, біль, страждання....зміни їхні серця, Ти ж усе можеш.
Царице Миру, молися за нас
Стояння 5
Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
За 9 років війни, а надто за рік повномасштабного вторгнення, ми втомились! Інколи хочеться кричати з розпачу, що вже нема сил. Немає вже сил просити про допомогу в інших країн, нема сил чути вирази співчуття, жалю, інколи й глузування, нема сил принижуватись, бо раніше ми ніколи не були настільки залежні від інших і не потребували нічиєї допомоги. Однак Ти, Боже Всемогутній, також приймаєш допомогу від Симона, бо вона Тобі в той момент була потрібна. Це стає для нас уроком смирення та вдячності.
Господи, навчи нас приймати допомогу інших як Твій дар, як акт доброї волі людей, а не як належне. Навчи нас бути покірними, знищи нашу гординю, але цьому не допусти, щоб ми втратили нашу гідність.
Кожен з нас, українців, незалежно від віку і статків, може також бути допомогою для потребуючих, для військових, для покинутих і стражденних. Тільки ж ми не завжди хочемо робити щось більше, бо це завжди вимагає часу, порушує нашу безпеку, спокій. Господи, просимо Тебе відкрити наші очі та серця, щоб ми не оплакували себе, а шукали, що ще можемо зробити, як допомогти.
Дякуємо Тобі, за мільйони людей, які відкрили свої гаманці, будинки, руки, серця для того, щоб допомогти нам. Просимо, благослови їм, і подивися на кожного з них таким же люблячим і проникливим поглядом, як ти поглянув на Симона. Нехай вони відчують Твою близькість в кожній своїй добрій справі.
Стояння 6
Вероніка витирає Ісусове обличчя
Як важливо зараз мати в собі такі риси, як любов до ближнього, співчутливе серце, турботливість, відвагу, доброту та небайдужість. Такі риси мала Вероніка, яка проявила їх на Хресній дорозі, витерши закривавлене, спітніле обличчя Ісуса, незважаючи на римських солдат і осуд людей із натовпу. Ісус обдарував її за те Своїм Пресвятим Ликом.
На сьогоднішній день Ісус майже рік несе з українським народом хрест страждання, болю, втоми, боротьби зі злом, несправедливості, який завдає війна. Україна потребує таких Веронік, які, попри небезпеку втратити життя чи здоров'я відважно йдуть до стражденного Ісуса, який на передовій воює разом із солдатами, захищаючи свою Батьківщину; який є в людях, що через війну втратили свої домівки; який є в сиротах, що втратили своїх батьків; в біженцях, що через бойові дії були змушені тікати в безпечні місця; в полонених, що чекають на визволення; в поранених, що загоюють рани війни, щоб витерти Його обличчя. Бо обличчя України - це обличчя Христа.
Стояння 7
Ісус падає вдруге
Ісусе, ти знову лежиш під страшним тягарем хреста в дорожній пилюці, Невинний і Непорочний, але зараз встанеш і підеш далі… Схиляюся, Ісусе, перед Твоїми подиву гідними терплячістю та любов’ю. А як я несу свій хрест?
Бл.о.Гонорат ніс свій життєвий хрест, до кінця погоджуючись з волею Отця. Він говорив: «Дорога ж до святості, що не веде на Голгофу, є оманою, і не приведе до неба». Моя ж недосконала та грішна людська натура вперто тримається свого. Наскільки війна змінила моє серце? Якщо не кохаю Тебе з усього серця, не навертаюся, тим самим відновлюю Твої страждання. Повернення до гріхів, тривання в гріхах – це причина Твого повторного падіння під тягарем хреста.
Кожен з учасників Твоєї Хресної дороги сприймав і розумів її по-своєму – хтось зі співчуттям, з любов’ю, співучастю, а хтось – з розчаруванням в Тобі, байдужістю до всього чи навіть зневагою до Тебе; хтось був просто спостерігачем, хтось утік, боячись тільки за своє власне життя…
На цій жорстокій і безглуздій війні кожен з нас є учасником хресної дороги. Але яким?
Господи, дай сили кожному з нас нести свій хрест: хрест обов’язків і тягарів сьогодення, не відмовляючись, не порівнюючи свого хреста з хрестом інших, а з мужністю встаючи і йдучи з Тобою нашою хресною дорогою, хресною дорогою нашого народу. Навчи нас вставати з наших падінь знову і знову, долаючи байдужість та затвердіння серця. Зволь підняти кожного з нас та всю нашу Україну з цього тривалого падіння.
Стояння 8
Господь Ісус втішає жінок, що плачуть
Плач батьків, вдів, сиріт став нам зараз дуже близьким. Біль, який проливається ріками сліз, а сльози стали словами, які серце не може вимовити. Твоє Серце, Ісусе, співстраждає та терпить разом із нашими серцями, бо немає такого болю, який Ти б не відчував. Сьогодні, коли так близько є смерть, маю себе запитати:
- чи дякую за дар життя?
- чи не нарікаю на життя?
- чи не легковажу своїм життям?
Господи, навчи мене любити життя та бути вдячним тим, хто його віддав, щоб я і ти могли жити на рідній землі.
Стояння 9
Ісус втретє падає під тягарем хреста
Тягар хреста посилюється, а сили слабнуть. Ісус падає втретє. Тягар війни тяжіє щораз то більше. Скільки ще доведеться витримати? Як довго нести?
Міграції, внутрішні переселення, постійні небезпеки ракетних обстрілів, страх за найближчих, проблеми з електропостачанням, зростання цін, біль втрати близької людини, полону, пошуку безвісті зниклих, пошуку тіл загиблих … Нелегко втриматись під цим тягарем.
Так хочеться часом легшого шляху – звідси і розкрадання гуманітарної допомоги, ненависть, корупція, піддавання знеохоченню та байдужості, бажання опустити руки…
Господи Ісусе, додай нам сили піднятись і донести хрест до кінця, до Воскресіння, до перемоги так, як зробив це Ти!
Стояння 10
З Ісуса здирають одяг
Ісусе, Ти так покірно напівоголений стоїш перед натовпом людей і спокійно переносиш те, як кати безжалісно здирають з Тебе одяг! Нічого не говориш тільки мовчиш. Зараз також дивишся на Україну, що стоїть немов напівоголена людина. Вмирають невинні люди, матері втрачають своїх дітей, люди пропадають безвісти, матері не знають, де знаходиться їх дитина. Багато людей задає питання: за що? За що ці люди мають так багато страждати, втрачати дах над головою, вмирати, жити в постійному стресі, не знаючи, чи взагалі на наступний день прокинешся? Ісус же смиренно стояв, терплячи, переносив приниження, муки, але тому, що виконував волю Отця і цілковито довіряв Йому, знаючи що не є сам.
Але Ти, Ісусе не кричиш, не нарікаєш, не втікаєш від цієї муки і не засуджуєш своїх кривдників! Допоможи нам, Господи, не засуджувати наших кривдників, не нарікати, а лише довіряти одному Тобі, цілковито покладаючи надію на Тебе!
Стояння 11
Ісуса розпинають на хресті
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. Ось так зустрілися добро і зло, світло й темрява, святість і гріх.
Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява, бо задуми її були темні. Як важливо зробити правильний вибір на своєму шляху і не дозволити темряві затьмарювати світло, яке показує дорогу спасіння!
Ісус на хресті переміг темряву гріха та предвічне зло, даруючи нам свободу дітей Божих. Він помирає за нас, щоб ми жили вільно.
Те ж саме повторюється і тепер з цим невгамованим злом , яке і досі домагається поневолити народи, щоб сини світла жили в рабстві. Ось і розпинають нашу багатостраждальну неньку Україну, катують, нищать, грабують. Це завдає жахливого болю для нашого люду. Вмирають найкращі сини і доньки нашої Батьківщини, бо така ціна свободи. Господи Ісусе, дай нам сил не зійти на манівці з істинного шляху, щоб не віддалятися від Тебе, бо Ти - наша дорога, правда і життя. З Тобою ми все переможемо.
Cтояння 12
Смерть Ісуса на хресті
А по тому Ісус, знавши, що все довершилося, щоб здійснилося Писання, промовив: « Спраглий я!» Стояла ж посудина сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скуштувавши оцту, вимовив Ісус: « Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. (Йн 19,28-30)
Вдумуючись в Твої, Ісусе, слова, сказані на хресті, я розумію, наскільки Тобі залежало виконати волю Отця, щоб здійснились Писання. Тому Твій приклад мене мотивує в цей жахливий час війни, в час болю і страждань бути вірною у відносинах з Богом, Його Словом, знаючи, що є надія, бо життя з Господом ніколи не закінчується.
Стояння 13
Ісуса знімають із хреста
Марія тримає на руках тіло свого Сина. Ще донедавна Вона тримала Його зовсім маленьким, годувала, турбувалась, любила і була поряд з Сином. Серце Матері Божої було пробите сімома мечами болю. Пророцтво Симеона, втеча до Єгипту, загублення Ісуса в Єрусалимі, зустріч з Ним на хресній дорозі, смерть та розп'яття на хресті, зняття з хреста та покладення до гробу… Марія приймає волю Божу і довіряє своєму Творцю. Бачимо страждання та терпіння безгрішних заради спасіння світу. Сьогодні гинуть наші воїни за Батьківщину, віддають своє життя заради своєї родини та кожного українця. Страждають також матері, які отримали тіло своєї загиблої дитини, як Діва Марія, яка тримала мертве тіло свого Сина. Вона розуміє біль матері, що втратила свою дитину.
Разом з Нею можна пережити жахіття цієї війни та навчитися довіряти Богу.
Маріє, сховай нас в своєму Непорочному Серці і з'єднай наші серця з Серцем Ісуса.
Стояння 14
Тіло Ісуса покладено до гробу
Цей невимовний біль скінчився. Господи, Твоє понівечене тіло спочиває у гробі. Натовп розійшовся. Залишились лише кілька найближчих осіб. Здавалося б, що це кінець…
Вдивляючись в Твої, Господи, муки, перед очима бачимо лише одну картину сьогодення – біль, смуток і страждання українського народу. Тисячі полеглих бійців, які боронили правду та вільність країни. Сповнені жалю матері, які оплакують своїх дітей. Вщент зруйновані будинки. Страх, сирени, постріли та вибухи, від яких завмирає серце. Все це є наслідком війни: егоїзму, брехні та ненависті.
Господи, з великою тугою в серці прагнемо Тебе. Бо лише Ти є Світлом, що ніколи не згасає. Лише Ти Надія, яка завжди потішає. Лише Ти Любов, яка вічно триває.
Дозволь нам бути в цій війні воїнами Світла, Надії та Любові, яким є Ти.
Віримо, Господи, що пройшовши цей шлях боротьби з Тобою, ми переможемо зло, яке ранить нашу любу Батьківщину Україну. Ми віримо, що Бог переможе демона війни і настане довгоочікуваний МИР.
Бог Воскресить Україну!
