Грецьке слово "педагогіка" дослівно означає раба („gogein"), що веде за руку дитину („paidos") від дому до школи та назад. Важливим елементом цієї діяльності є фізичний контакт з рукою опікуна. Коли дитину припиняють тримати, вона почувається під загрозою, починає боятися.

Напевно, той хто зустрічався з сестрами, що належать до гоноратської родини можуть одразу сказати, що таке життя існує. Але завжди виникають сумніви та запитання, а часом навіть і дискусії з цього приводу. Тож, спробуймо трохи більше придивитись до цього прихованого перед світом монашого життя. Послухаймо самого засновника - блаженного отця Гонората Козьмінського.

Наші храми і домівки наповнила радісна новина що Христос воскрес! Глибше зрозуміти суть таємниці воскресіння нехай нам допоможуть слова о. Гонората Козьмінського, які він написав в одному з Настановчих листів на Великдень 1892 року в Закрочимі.

Блаженний Гонорат знав, що найбільшою таємницею людського життя є страждання, особливо страждання невинних дітей. Ці знання поглибило його особисте становище в'язня совісті, відірваного загарбниками від суспільного життя. У своїй самотності за мурами він написав у своєму щоденнику: "Забери у мене слух, зір і мову, розум і пам'ять, здоров'я і життя, славу мою, яку з великим задоволенням завжди Тобі жертвую, бажаючи бути зневаженим усіма. Але пам'ятай, я не берусь жодного хрестика нести без Тебе..." (ND 180).