БЕРДИЧІВ 8 червня 2012 року с. Гонората святкувала 25-річчя монашого життя. Сестра Гонората (Любов Волковинська) народилася 28 серпня 1966 року в Майдані Юзвінськім (на Вінничині). Вона була наймолодшою дитиною в родині в якій має ще 3 брата і 2 сестри. Коли Любі було 7 років, помирає батько Франциск Волковинський, а через 4 роки і мама Франциска Волковинська (Мометова). Будучи 12-річною дівчинкою, вона опікувалась своїми старшими братами так як сестри вже були заміжні і мали свої родини. Незабаром і брати одружились, а Люба вступила до Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії , тобто до нашої Родини, за життя в якій сьогодні дякує Господу Богу.

ЇЇ життя було переповнене молитвою і апостольством. Служачи в парафіях, вона також була свідком Євангелії Ісуса Христа і у світській праці в таких місцевостях як: Хмельницький, Маниківці, Полонне, Першотравенськ, Галущинці і Бердичів. Дух молитви, жертовна праця, зичлива посмішка, оптимізм, відкритість на потреби інших, особливо людей старшого віку, надзвичайно практична інтелігенція поєднана з вразливим серцем, саме такі ознаки характеризують нашу дорогу Сестру. Вона була обрана Богом в особливий спосіб – досвідчує хворобу, яку прийняла з вдячністю і мужньо несе свій хрест, будучи для нас прикладом піддання Божій Волі.

Урочисте Богослужіння звершив єпископ-помічник Станіслав Широкорадюк. У своїй проповіді він запропонував придивитися пильно до Пресвятої Діви Марії, до Її щоденного життя. А також уявити собі, як виглядало би життя Марії, якби в ньому не було Ісуса… Богопосвячене життя – покликання до глибшого наслідування Ісуса, а як би воно виглядало, якщо в ньому не було Ісуса…?

Сьогодні світ потребує і чекає візуального прикладу для наслідування. Святі наших часів, яких бл. Йоан Павло ІІ проголосив святими чи блаженними є тим прикладом наслідування для нас. Папа змінив концепцію щодо святості, тобто наблизив критерій святості до людини. Життя і діяльність блаженних. Йоана Павла ІІ, Матері Терези відобразили яскравий приклад людяності в світі. А дивлячись і на інших осіб, які закінчили земну мандрівку і прославляють Бога у щасливій Вічності (св. Хосемарія Ескріва Джанна Беретта Молла та ін.), побачимо одну спільну рису на цій дорозі – ВПЕВНЕНІСТЬ У ПОКЛИКАННІ, яка спирається на присутність Ісуса Христа в їх щоденності. Саме такої впевненості побажав єп. Станіслав Ювілярці с. Гонораті і для всім присутнім Сестрам.

с. Гонората є Даром не тільки для нашої Спільноти, а для цілого Згромадження. В кожній особі, яка досвідчує хворобу, присутній страждаючий Ісус. Прийти з допомогою хворій людині – це ж не що інше, як прийти з допомогою самому Ісусу. «Що ви вчинили одному з моїх братів найменших, мені вчинили». (Мт.25, 40б). Щоб зауважити найменшого чи потребуючого, потрібно небагато – прагнути цього! Особисто я вдячна Богу за те, що зустріла на своєму життєвому шляху с. Гонорату. Життєвий приклад покірності, смиренності, терплячості і відваги цієї Сестри не раз просто вражає, захоплює і зміцнює у витривалості.

Сьогодні ми єднаємося в подяці і прославленні Господа Бога за благодаті, якими обдарув ЇЇ , а с. Гонората висловлює свою вдячність словами 155 Псалма:

Не нам, о Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу, заради милості Твоєї і правди Твоєї!

Автор тексту: с. Юлія Ясинецька та с. Алєксія Карпусь

фоторепортаж с. Поліна