Цей день є особливим для цілого Згромадження та усієї гоноратської родини. Саме 13 жовтня 2016 року розпочинається рік подяки за дар життя о. Гонората, з нагоди 100 річниці з дня смерті. Важко повністю оцінити ту неймовірну багату спадщину, яку він після себе залишив. Однак, сестри намагаються щораз більше поглибити своє «знайомство» з життям і духовністю Засновника. Цьому також мала сприяти і зустріч у Коростені.

Отець Гонорат одного разу написав у своєму «Духовному нотатнику»: «У Христі знайдеш все, чого шукаєш і прагнеш. Через Христа віддаси Богу все, через Його уста, Серце, вчинки, Кров. Від тебе Бог не може прагнути нічого, чого б завдяки Йому не міг ти виконати; нічого попросити, чого б через Нього не міг би здійснити: все можу в Тому, Хто мене зміцнює» (ДН, 256). Цими словами можна підсумувати все те, що до зібраних сестер сказала Настоятелька вікаріату в Україні сестра Юлія Ясинецька. Вона подякувала сестрам за жертовне служіння у своїх спільнотах, місцях праці та служіння. Заохотила не падати духом, коли досвідчуємо різних труднощів. Якщо Господь дав нам це покликання, то дасть і потрібні благодаті, аби ми могли його реалізувати.

Продовженням святкування стала Літургія Годин та молитва Ангел Господній – це була їжа для духа, а для тіла – смачний обід. Після обіду сестри мали можливість поділитись тим, ким для них є блаженний отець Гонорат, які риси його духовності справляють найбільше враження, чого можуть повчитися від Засновника. Однак, Святий Дух «віє, де хоче» і завдяки спонтанному діленню пригадували про факт утворення тут, на Поліссі, парафії, яка присвячена отцю Гонорату, про постать отця Амброзія. Сестра Алоїза привезла на зустріч унікальні книги - «Piesn nad piesniami» авторства отця Гонората, які відтепер сестри можуть читати, аби оцінити неймовірні дари і таланти Засновника, якими Господь його обдарував у справі проповідництва і писання.

Як святкувати спомин нашого Засновника, який був капуцином, без капуцина? На зустрічі з нами був присутній бр. Костянтин Морозов (зараз служить у Вінниці), який виголосив конференцію. Брат на початку попередив, що він говоритиме про звичайні речі, про які ми часто забуваємо, або які «затираються» у нашій щоденності. Звичайні, але дуже важливі і актуальні. Про це свідчили ключові запитання-проблеми, які проповідник представив сестрам. Сучасний світ – світ сучасних технологій, які проникають у всі сфери монаршого життя, як в цих умовах зберегти клаузуру, яка зараз перебуває під загрозою? Як ми живемо нашою вірою на щодень, коли знаємо, що віра народжується зі слухання Божого Слова? Як ми живемо надією, чи мріємо про Царство Боже? Як ми живемо любов`ю, чи вміємо сказати правду одне одному, чи прагнемо справжнього миру, а не «святого спокою»? Чи любимо Ісуса цілим серцем, не шукаючи іншої, меншої любові?

Після конференції святкування продовжилось у парафії блаженного отця Гонората. Зібрані мали час на індивідуальну молитву в тиші перед виставленими Пресвятими Дарами, згодом була молитва Розарія, з роздумами блаженного Засновника.

Святкова відпустова Євхаристія зібрала не лише парафіяльну спільноту, приїхали також священики з сусідніх парафій, на чолі з деканом отцем Валерієм Вакуленко. Літургію очолив брат Костянтин Морозов, який у проповіді наблизив поняття часом такої далекої для нас святості. Разом із присутніми ми роздумували над тим, чим є святість, якою є дорога до неї, які «засоби» потрібні для святості, і чи справді хочемо бути святими. На завершення проповідник підсумував: «для святості нам потрібен Святий Дух!». Якщо будемо просити про цей дар з настирливістю, але водночас і з покорою, то невже Добрий Батько нам його не дасть?

c. Аліна Петраускайте