Святий Франциск з Ассізі бачив увесь світ як дар люблячого Бога і вчився вдячності від самого створіння. У його гімні – «Пісні створінь» – звучить проста й глибока молитва.

 

 

«Прославлений будь, Господи мій, через усі Твої створіння… через брата Сонце… через сестру Воду… через брата Вогонь…»

 

Для Франциска природа не була лише тлом людського життя, а живим знаком Божої доброти, що веде серце до миру й радості. Тому навіть у зимовій тиші, серед снігу й відпочинку поруч із сестрами, можна відчути це саме тихе захоплення Творцем і вдячність за Його присутність у всьому.

 

 

Бо там, де серце вдячне, усе створіння стає хвалою Богові.