У п`ятницю, 9 лютого, завершився черговий етап відпочинку дітей із Луганської області в рамках проекту Акція "Папа для України" в “Дитячому Селищі” "Карітас-Спес Україна" у селі Яблуниця Івано-Франківської області.

Місяць перебування у таборі посеред мальовничих зимових Карпат минув швидко, тож діти з Новоайдару та Рубіжного (Луганська область) збирають свій багаж, у якому не лише подарунки, сувеніри та пам`ятки, а насамперед - нові знання, незабутні враження та цінний життєвий досвід, нові друзі та знайомі.

Як зізнаються самі діти, поїздка в Карпати була для них великим сюрпризом. Деякі з них взагалі подорожували вперше, тим більше - так далеко. Однак, виявилось, що довга і нудна дорога (діти їхали двома потягами з пересадкою у Києві) зі Сходу на Захід України не була марною.

Для кожної дитини це був час духовного збагачення, незабутній час. “Багато всього ми дізнались. Мені все тут сподобалось. Я не хочу їхати звідси. Бо ж з ким ми залишимо Чистюлю?”, - ділиться Аліна з Новоайдару. Мотивацією до підтримки чистоти в кімнатах та порядку в речах для дітей була Чистюля, іграшка, яка на один день залишалась у найчистішій кімнаті. Крім цього, діти вчились працювати у групі, ділитися їжею, робити одне одному компліменти, бути вдячними, перепрошувати та миритись, та багато чого іншого. Це - життя. Різне траплялось. Однак вихователям та волонтерам приємно було бачити, як деякі діти просто на очах змінювались.

Діти на відпочинок приїхали у віці від 7 до 11 років, тому для старших була добра нагода вчитися допомагати молодшим. “Я навчилась того, що треба бути прикладом для молодших дітей, допомагати їм та гратися з ними”, - підкреслює Вікторія. “А я тут навчився застеляти своє ліжко та складати свої речі”, - розповідає Ваня.

Світлана Сінельникова, волонтерка з Довбиша, ділиться своїми спостереженнями: “На мою думку, протягом цього місяця діти також поглибили і збагатили свої знання з української мови; її все частіше було чути від них у спілкуванні. Карпати взимку - захопливі. І діти побачили цю красу, відображали її у своїх малюнках та розповідях. Спостерігаючи за ними, я помітила, що вони також вчились будувати дружні стосунки, весело та з користю проводити час у новому колективі, самоорганізовуватися для активних ігор, а найбільше - стали краще усвідомлювати та висловлювати свої почуття”.

Більше того, на завершення свого відпочинку діти самі підготували цілу папку з власноруч вигаданими і написаними казками. Читаючи їх маємо нагоду поринути у внутрішній світ цих "маленьких" людей. А він, дійсно, захоплюючий. 

Оскільки “Дитяче Селище” Яблуниця - це християнський осередок, то обов'язковим пунктом у денному розкладі дітей була катехеза, що мала ознайомити дітей з основами християнської віри. Сестра Анастасія SCM, яка проводила для дітей катехезу, розповідає: “Під час катехез я бачила, як діти з цікавістю слухають про Бога, про знак хреста, про молитву, про Божі заповіді, про добро і зло, про створення світу і перших людей. Завжди наприкінці нашої зустрічі були запитання. Деякі з дітей, коли приїхали, то не вміли робити знак хреста, дехто розповідав, що вдома мають ікони, і вміють також молитися, мають Біблію для дітей”. Монахиня пригадує один випадок, коли під час чергової екскурсії виникли технічні проблеми з автобусом, і діти мусили чекати довший час, поки проблема вирішиться. “Одна з дівчат, що мала на ім`я Люда, звертається до мене: Сестра Анастасія, а може я попрошу у Бога, щоби наш автобус швидше відремонтували?”. Я ствердно кивнула. Люда повертається до вікна, дивиться в небо, складає руки до молитви і пошепки молиться. “Все, я помолилась”, - каже мені. Ми усміхнулись одна до одної, я повернулась на своє місце. За 5 хвилин автобус рушив. Водій полагодив автобус”.

Доброю традицією для дітей став вечірній вогник - зустріч, яка була підсумком пережитого дня. Кожна дитина називала що сподобалось, а що не сподобалось протягом дня. Якщо виникали якісь непорозуміння або конфлікти між дітьми, то в цей час їх можна було обговорити та вирішити. “Я навчилась тут бути не злою, а навпаки - доброю”, - ділиться Світлана. “Тут ми краще себе пізнали”, - підсумувала на прощальному вечірньому вогнику Таня.

Протягом місяця діти побували на різноманітних екскурсіях, відвідували майстер-класи, дискотеки, брали участь у вікторинах, творчих вечорах, з`їжджали на льодянках з гірки, будували сніжну оборонну стіну, і просто валялися у снігу, як і всі діти. Вражень отримали море. Хоча, здається, що найважливішим було те, що тут, в Карпатах протягом цього місяця діти відчули непідробну та безкорисливу любов вихователів та волонтерів, Любов, яка здатна перемінити та зробити щасливим. Хай цю Любов діти пронесуть через усе своє життя, хай діляться нею з іншими, аби якнайменше було нещасливих людей.

“Тепер ми знаємо, як Карпати виглядають взимку. А як влітку? Маємо приїхати ще і влітку!”, - вигукнув хтось із дітей. Далі буде… ?!

Caritas-Spes