flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

П'ятниця, 05 січня 2018, 10:52 Автор: Anastasija

Діти з інтернатів та притулків із зони АТО приїхали на відпочинок до табору «Карітас-Спес Україна» у селі Яблуниця на Івано-Франківщині.

20171207 152300

Це вже друга група дітей з Донбасу, що відпочиває у таборі. Усього взимку 300 сиріт з Донбасу пройдуть реабілітацію в Карпатах та на Житомирщині.

Нова група дітей із сиротинців та інтернатів Донбасу заїхала на відпочинок та реабілітацію у “Дитяче селище Яблуниця”. У групі 50 дітей. Це вже друга група дітей із зони АТО, яка відпочиває у Карпатах і перша, що перебуває тут у рамках проекту «Папа для України». Приїзд попередньої групи став можливим завдяки партнерській допомозі «Kleine Herzen» із Австрії.

Чудове гірське повітря, гарне харчування, самовіддані волонтери та цікава культурна програма, під час якої діти відвідують музеї та цікаві місця, вже зараз забезпечують чудовий відпочинок дітям з краю, де йде війна.

DSCN8640

– Це вдалося зробити завдяки допомозі Папи Франциска та самовідданості волонтерів із «Карітас-Спес Україна» та інших громадських організацій, окремих добродіїв,- розповідає директор «Карітас-Спес Хмельницький», що разом з іншими опікується табором у Яблуниці Олег Гелемей.

Як повідомляє сайт «Папа для України», з 1 грудня 2017 року по 31 березня 2018 року триватиме програма навчання та реабілітації сиріт із Донецької та Луганської областей. Це проект Релігійної Місії «Карітас-Спес» Римсько-Католицької Церкви в рамках Акції «Папа для України», на загальну суму понад 250 тисяч євро. Програма триватиме 180 днів (6 змін), кожен заїзд розрахований на 50 дітей початкових класів віком від 6 до 10 років. Діти матимуть можливість відпочивати і навчатись протягом місяця у Карпатах в селищі Яблуниця Івано-Франківської області та на Житомирщині в селищі Зарічани на базах відпочинку «Карітас-Спес».

«Наш табір має першочергово допомогти дитині пройти психологічне розвантаження, сприймати світ в яскравих фарбах, показати перспективи світлого майбутнього, які реальні для кожної дитини. Також діти відкриють для себе Україну з її справжньою красою, дізнаються про цікаві історичні факти, пізнають культуру та побут країни. Ми віримо в те, що наша програма допоможе дітям-сиротам та позбавленим батьківського піклування відчути себе важливими, підняти рівень самооцінки та самоповаги. Вони зможуть вирости відповідальними громадянами та якісно інтегруватися у суспільстві» – розповідає керівник проекту, Генеральний Секретар Релігійної Місії «Карітас-Спес» Римсько-Католицької Церкви в Україні о. Віктор Симон.

DSCN8654

Першочерговим критерієм відбору дітей стала їхня життєва історія. У проекті беруть участь заклади інституційного догляду і виховання дітей Донецької і Луганської області. Це міста: Лиман, Слов’янськ, Святогорськ, Краматорськ, Добропілля, Костянтинівка, Торецьк, Велика Новосілка, Волноваха, Маріуполь (Донецька область), Щастя, Новоайдар, Кремінна, Лисичанськ, Сєвєродонецьк (Луганська область). Діти на заїзди обираються через запрошення, які надсилаються як безпосередньо закладам, так і установам, яким вони підпорядковуються.

Окрім екскурсій та відпочинку на свіжому повітрі діти із допомогою вихователів також продовжують навчання, адже вони відірвані від школи досить тривалий час – близько місяця.

20171208 124037

Опікуються табором, окрім мирян, сестри гоноратки (Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії). Відповідаючи на потреби Церкви в Україні сестри відповідають за організацію відпочинку в даному місці. Сестри монахині провадять із дітлахами заняття з вивчень основ християнської віри та етики. Близько 90% дітей є невіруючими, тому навчати їх доводиться від початків. Деякі діти приїхавши не вміли навіть правильно перехреститись. На заняттях видно, що діти з цікавістю пізнають Ким є Бог, чим є молитва, Божі заповіді, добро і зло.

Діти із сиротинці та інтернатів на апетит не скаржаться, нагулявшись на свіжому повітрі, їдять дуже добре, з’їдають усі порції, яких вистачає і для дорослих, та ще й волочать із собою хліб до кімнат, хоча й потроху відвикають від цього. Адже їжі їм ніхто тут не шкодує. І вона, приготована із душею та Божим благословенням, є традиційно смачною. Годують дітей 5 разів на день.

– Діти набирають вагу на очах, – розповідає Олег Гелемей.

Нещодавно малеча побувала на екскурсії у Яремче, де вони відвідали музей, парк мініатюр та вольєрне господарство, де вони мали змогу побачити живих диких кабанів та кроликів, пташок, а також погодувати оленів. Під час відпочинку діти побачать також інші місцевості краю: Коломию, Верховину, Галич тощо.

IMG 20171222 132154

– Ми намагаємось показати діткам безкорисну любов, якої нас навчає Церква,- говорить Олег Гелемей. – Римсько-католицька церква має велику благодать та великий дар – цей прекрасно обладнаний усім необхідним чудовий осередок у мальовничому місці Карпат, яким користуються діти з усієї України, батьки яких не можуть собі дозволити послати дітей на відпочинок.

DSCN8667

Перші дні дітлахи, як правило поводять себе з острахом, адже про Західну Україну на Донбасі говорять дуже різне, їх лякають бандерівцями, примусовим вивченням української мови. Але під час спілкування російською та українською мовного бар’єру не має, а самовідданість волонтерів та працівників табору, сестер монахинь Йоанни та Анастасії розтоплює найзатятіші серця.

Деяких дітей соціальні установи Донбасу відправили у такому стані, що їх доводиться забезпечувати додатковим одягом та взуттям. Адже після ліплення снігових баб та гри у «сніжки» верхній одяг, светри та інше доводиться сушити, а перевдягтися діткам на перших порах, допоки не підшукали їм змінний одяг та взуття, не було в що.

– Після приїзду повели їх купати, а в багатьох одні труси та немає змінної білизни, миються господарським милом, – розповідає волонтер з Києва Аліна. – За добре та чуйне ставлення до вихованців діти маже відразу почали кликати її мамою. Хоча в деяких сиротинцях це – традиція. У них діти кличуть виховательок мамами.

20171208 192747

В Яблуниці приймають усіх дітей без обмежень віросповідання, віруючих та атеїстів. Працює цей осередок, збудований за рахунок коштів організацій та добродіїв із Західної Європи, вже 22 роки. Після сучасного ремонту корпуси та окремі будиночки обладнані всім необхідним.

– Раніше перше питання, коли до нас приїжджали, було: чи є гаряча вода? – розповідає Олег Гелемей. – Тепла вода, звичайно, що є. Тепер питають, чи є вай-фай? Тепер в нас є вже і вай-фай, – говорить Олег Гелемей.

Як правило, програма відпочинку становить від двох тижнів до місяця.

Табір працює в усі пори року. Адже кожна пора у Карпатах по своєму цікава. Влітку тут зелень і все цвіте, відпочиваючи ходять у туристичні походи на Говерлу, водоспад Гук та інші відомі туристичні місця, золота осінь – то різноманіття барв, білі гриби, зимою – лижі, прогулянки. У корпусах тепло. Тут працює сучасне геотермальне опалення.

Ось як діти ділились враженнями від екскурсії до Яремче, де вони відвідали музей та вольєрне господарство.

20171207 143439

– Мені сподобались олені та кабани, – говорить одна дівчинка.

– Мне понравились кролики, – говорить хлопець.

– Мне понравились лебеди, мне понравились орлы, – викрикують дітлахи. Відчувається, що звична мова для них російська, але деякі намагаються говорити українською.

Волонтери розмовляють з дітлахами переважно українською, але часом для зручності дітей переходять на російську.

– Я заметила, что мы хотим, чтобы с нами делились, а вот сами делиться не хотим, – звертається на вечірній зустрічі до дітлахів, сестра Анастасія.

– Хотим, – хором не погоджуються із нею діти.

І сестра Анастасія розповідає дітям казку про міністра, який не вмів давати, а звик лише брати.

Після цієї казки монахиня вчить своїх підопічних ділитися з іншими, а також гарних манер, наприклад, пропонувати під час сніданку, обіду та вечері хліб спочатку іншим дітям, а потім брати самому.

Після казки про міністра, яку діти слухають із заплющеними очима, сестра Анастасія та голова громадського об’єднання «Твій шлях» Олександр Івашков, який доклав багато зусиль, щоб сформувати групу дітей з Донбасу, удвох і по черзі беруться виховувати Богданчика, який лупцює дівчат та хлопців.

І, хоча Богданчик не піддається їм так зразу і вперто стверджує, що битися – це дуже добре, зрештою разом із іншими дітьми вони приходять до спільного висновку, що битися не можна, особливо, із дівчатами.

– Если мы делаем что-то плохое, нам нужно просить прощения, – продовжує виховну бесіду з хуліганом сестра Анастасія.- Подойди к девочке, которую ты ударил, подойди к ней и попроси прощения, - вчить вона...

– А тепер обіймаємо свого сусіда праворуч і ліворуч та говоримо йому на добраніч,- говорить монахиня, завершуючи вечірнє заняття із дітлахами.

Громадське об’єднання, яке очолює Олександр Івашков, що зібрав у Донбасі та на запрошення «Карітас-Спес Україна» привіз дітей на відпочинок до табору, займається допомогою сиротам та їх організаціям, які залишилися в зоні АТО.

– Я дуже радий співпраці з «Карітас-Спес Україна» та фондом «Папа для України» – це відкриває для нас нові можливості. – До цього часу ми не вивозили на відпочинок дітей молодших класів. А зараз в нас відпочивають саме такі діти, від 6 до 10 років.

Раніше ми возили дітей із зони АТО до Яремче. Але табір у Яблуниці значно кращий для відпочинку саме дітей, він розташований у природному заповіднику і тут гарніше, тихо та комфортніше відпочивати з дітьми.

23331105 137175223708042 5179017802558312373 o

– Багатьом дітям потрібна не лише фізична, але й психологічна реабілітація, – розповідає Олександр Івашков. – У перші дні в багатьох з них була занижена самооцінка. Вони писали собі на лобі або на руці «Я – лох» та й ходили із цим. Тому дуже важливим було привезти їх саме до християнського табору «Карітас-Спес», де їм прищеплятимуть самоповагу та повагу до інших людей. Адже там, де є Бог, там всюди любов та повага.

DSCN8673

Серед приїжджих з Донбасу дітей йде чіткий розподіл. Вони поділяють себе на «приютських» та «інтернатських». Неспеціалісту важко зрозуміти відмінність. Адже і ті,і інші виховуються без батьків. Але самі вони поділяють себе саме так.

Вважається, що діти з інтернату більш доглянуті та дисципліновані. В них вже є шкільні підручники, змінний одяг тощо. У приюті діти здебільшого очікують по декілька місяців розподілу до інтернатів та дитячих будинків сімейного типу.

А тепер йдемо на вечерю. Чергує із дітьми по їдальні та розставляє чистий посуд волонтер Інна Морозова, яка приїхала до табору разом із старшою дочкою Анастасією, також волонтеркою. Вони переселенці з Донбасу. – Діти тут непрості, - розповідає Інна. Вони водночас тягнуться до світла, потребують любові та ласки, люблять коли їх гладять, пестять та обіймають. Але, опинившись у гурті, охоче та часто б’ються між собою.

А ось що розповідає ще один волонтер – Юля зі Львова.

– У християнській спільноті, до якої я ходжу, запропонували попрацювати волонтером. Я погодилася. Дивлюсь за тими, хто знаходиться в ізоляторі. Деякі діти приїхали на відпочинок вже хворими. Тому на час хвороби ми помістили їх до окремої кімнати.

– Є серед них і складні у спілкуванні, – розповідає волонтер Аліна з Києва, що працює з найскладнішими приютськими дітьми. – Можуть навигадувати такого, чого немає.

Один так жалісливо розповідав, як батьки закривали його у льосі. А потім його брат розповів, що нічого такого не було. Разом із тим – багато з цих дітей реально зіткнулися із жахами війни. У декого з них вбили батьків.

– В приютах, як мені пояснили, – розповідає Аліна, діти знаходяться до того часу, поки їх не розподілять по інтернатах чи дитячих будинках сімейного типу. Всі діти йдуть по двоє. Мої діти по двоє не йдуть. Вони біжать оравою.

– Ми в приюті ніколи не шикуємось, – пояснюють вони виховательці, - біжимо і робимо, що хочемо!

IMG 9415

– Разом із тим, діти, яких виховує держава, більш згуртовані. Вони більше зорієнтовані на працю разом, розповідає волонтер Юля. – Самі один одного ображають. А ось коли питаєш, хто зробив якусь шкоду – то всі мовчать та не видають один одного. Відчувається, що діти звикли допомагати іншим і жити у великому гурті. Перш за все кидається у вічі, як тягнуться вони до дорослих, просять, щоб їх погладили, пригорнули до себе, демонструючи що їм потрібні тепло, любов та ласка, які волонтери намагаються передати їм.

А ось і подих війни...

– Ким ти хочеш бути? – питають волонтери одного з хлопчиків.

– Військовим.

– А для чого?

– Щоб вбивати…

– Але військові не вбивають, вони захищають.

– А я буду вбивати.

Жахливе пекло війни та сирітства скалічило душі цих дітей.

20171206 171034

Вернути їм віру у людей, віру у життя, любов та справедливість намагається Римсько-Католицька Церква, Папа Франциск, що передає допомогу Україні, звичайно, що волонтери, як правило з церковних громад та громадських організацій. І професійно та кожного Божого дня це робить Релігійна Місія Римсько-Католицької Церкви «Карітас-Спес Україна», що надала свої табори, ресурси, людей та можливості, кошти та добродіїв, що опікуються та допомагають дітям вернутися у нормальне і комфортне людське життя.

20180102 214747

Більше фото

Caritas-Spes

Додати коментар


Захисний код
Оновити