flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

Автор: с. Рената

beatСьогодні Церква скеровує свій погляд на блаженного отця Гонората, якого Бог послав, щоб збагатив світ через створення багатьох чернечих згромаджень. Ким був блаженний розповідає бр. Юліуш Пирек OFMCap у розмові з Марією Рахель Цімінською.

О. Гонорат Козьмінський є нетиповою постаттю для свого часу, як і взірцем на сьогодні. Чи його шлях до богопосвяченого життя був легким? Чи зустрів він на своїй дорозі труднощі?

Дорога кожної людини до відкриття свого покликання не є легкою і ніколи легкою не буде, а не типовість Вацлава Козьмінського (таке ім’я мав перед тим ніж вступив до ордену) полягає на тому, що в молодому віці, коли мав 14 років, став на дорогу супроти Бога, Церкви та віри. Під впливом ідеології освічення, яка з’явилась в шкільному середовищі Вацлава, почав думати, що можна жити опираючись лише на силу натурального розуму. З цього приводу поволі відійшов від віри та таїнств і почав бути воюючим атеїстом. Ходив на богослужіння тільки тому, щоб перешкоджати, намовляв людей до відкинення віри в Бога. Тривало це впродовж 3-х років. Потім втратив батька, можливо розійшовся з дівчиною, а пізніше був несправедливо засуджений за політичні переконання, і знаходився в ув’язненні, в Цитаделі.

Цитадель і наступні зміни системи цінностей. Чи відразу погодився на життя у Братів Менших Капуцинів?

Це було не так просто. Його життя це добрий сценарій для фільму, або театру, тому що в ув’язненні смертельно захворів, а окрім цього не мав жодного доступу до книжок, не міг розмовляти зі священиком, ані будь з ким, хто міг би допомогти в його стражданні, яке мучило молодого хлопця щораз більше. Богохулив і протестував проти Бога, а Бог сам провадив його «лагідно до віри». «Обличчя Боже на ньому спочило». Це відчуття, зрозуміння присутності Божого Обличчя на собі, насамперед дало змогу зрозуміти, що Бог його любить, що не хоче його засудження в пеклі. Пробудилось в ньому зацікавлення богослов’ям так, що коли хотіли провірити і підслухали його розмову з іншим в’язнем, почули розмову про Святу Трійцю. Коли його звільнили, посповідався і повернувся у світ новою людиною. Мав відчуття, що заново народився. Нове народження в ньому було пов’язано з його покликанням до богопосвяченого життя, а потім, завдяки настоятелям, відкрив в собі покликання до священства. Думав собі так: був мертвим і ожив, більш того, кому маю це віднайдене життя віддати? Мабуть Тому, хто мені це життя подарував, тобто Богу.

Як виглядало його життя в монастирі? Чи перебігало в нормальному ритмі, чи теж звертало на себе увагу?

Його життя в ордені бере свій початок в Любартові, там мав формацію новіціату. Коли склав обіти і прийняв священицькі свячення розпочався новий варшавський період, потім інтернування в Закрочимі, і закриття аж до смерті в Новому Місті над Піліцею. О. Гонорат належить до грона обсервантів, тобто людей, які надавали велике значення дотриманню регули св. Франциска з Ассізі. Підчас варшавського періоду, відданого апостольському служінні, Блаженний Капуцин мав враження, що роздрібнився і був змушений знову шукати Божу волю.

О. Гонорат є відомий, як передвісник нового напрямку богопосвяченого життя. Що сприяло тому, що він вирішив створити нові згромадження? Наскільки це велика справа?

Впродовж 40 років організовував нові чернечі згромадження, як Мойсей в пустелі виховував Ізраїльський народ, так само о. Гонорат, як новий Мойсей, надавав нові устави богопосвяченого життя. Мойсей став перед Богом, а о. Гонорат вірно молився будучи закритим в монастирі. Мойсей навчав Божих заповідей, а Гонорат писав братам і сестрам Гоноратської Родини нові правила і навчав їх через сповідь і листи. Мойсей справедливо розділяв обов’язки між своїми співпрацівниками, а бл. Гонорат створив нові апостольські завдання в спільнотах, які динамічно розвивалась. Гонорат хотів наблизити святість Бога для людини, яка від Нього віддалена. Прагнув послати богопосвячені особи туди, де інші не можуть дістатись. Цю нову форму богопосвяченого життя вичитав з людських душ, з їх слухання Бога. Створив 27 чернечих згромаджень, які налічували близько 10 000 осіб. Їх приналежність до згромадження була різноманітною. До сьогодні існує 15 згромаджень.

Політична ситуація не сприяла розвитку нових форм життя. Як люди дізнавались про них, і як з’являлись нові кандидатки, … в який спосіб могли відбути формацію і бути прийнятими до згромадження?

Деякі історики стверджують, що саме політична ситуація сприяла розвитку таких форм богопосвяченого життя. Якщо не можна було жити в чернечому згромадженні явно, то було зроблено укрите чернече життя. Однак дивуються деякі, що о. Гонорат наполягав на тому, що навіть якщо політична ситуація зміниться, укрите життя має залишитись. Інформація розповсюджувалася по лінії знайомих: одна пані переказувала іншій пані, що є такий капуцин, що є капуцини і в них можна відправити духовні вправи чи реколекції, можна посповідатись. А ці розмови під ключем таїнств народжували нові покликання. Чернечі Згромадження вели свою діяльність, завдяки чому мали контакт з суспільством і найчастіше більший, ніж інші середовища. Звідти й були нові покликання. Також допомагали дієцезіальні священики, настоятелі, які знали сестер, знали Гонората, сприяли своїм словом і сповіддю. Багато писали до Гонората: «пришли мені трохи Твоїх сестер».

Чи о. Гонорат будучи богопосвяченою особою, став взірцем для цього способу життя чи був лише ініціатором?

О. Гонорат був ув’язненим, не міг багато виходити, але провадив життя, присвячене чернечим згромадженням. Більше того, хоч був ініціатором, міг бути і взірцем, однак впливав посередньо, через сповідальню та листи. В більшості особисто був їм незнаний. Наприклад, писав листи до послушниць сестер Феліціанок, які були в Галіції. Найперше вони писали йому, а потім він їм відписував, заохочуючи до богопосвяченого життя в згромадженні. Це гарні сторінки нашої історії. Укритий Засновник укритих згромаджень. Власне в такій формі може бути найбільшим взірцем.

На даний час триває дев’ятниця, яку переживає вся Гоноратська Родина. Чи спричиняється вона до того, що поглиблюється духовне життя осіб, які присвятили себе різним формам життя, створених через Гонората? В який спосіб?

Велика дев’ятниця перед століттям смерті бл. Гонората Козьмінського має щороку одне або два згромадження за покровителів, спеціальні теми розділені на кожен місяць. Сестри готують різні богослужіння, а також, науковий симпозіум, щоб разом, але також в своїх спільнотах пережити присутність Бога. Зустрічаються на урочистостях в Новому Місті, на днях зосередження і реколекціях з бл. Гоноратом в Закрочимі в Центрі Духовності, подорожували до Вільно, а також організували зустріч новіціату, юньорату, творячи в цей спосіб спільноту різних рівнів. Кожного місяця щось відбувається. Маю надію, що цей процес зустрічі, процес організації і опрацювання різних тем допомагає їм поглибити духовне життя і розвивати своє покликання до святості. А якщо навіть їм не допомагає, то принаймні нам допомагає розмірковувати над отриманим даром брата, яким є бл. Гонорат Козьмінський.

Дякую за розмову

Переклад з польської Катерина Василенко