flag-ua-honoratki

                                                                       
header-sample

Триває час Великого Посту, час нашого навернення...

Це час навернення кожного. Навернення для кращого життя нашим, Божим покликанням, для служіння в наших спільнотах.

Пропонуємо розважання Хресної Дороги для всіх, хто очолює християнські спільноти - настоятелів, настоятельок чи світських, що несуть відповідальність за спільноту молитви, служіння або праці.

Ці розважання допомогли та допомагають мені в моєму служінні, бо на даний час я є настоятелькою. Вони вчать мене бути слугою Христа, слугою Спільноти... Вірю, що Бог через цю Хресну Дорогу підготував і Вам багато благодатей...

с. Анна Кліпацька

 

Хресна дорога

Зупинка 1
Ісус осуджений

Стоїш на чолі спільноти. Не дивуйся, що постійно знаходишся в загальному полі зору. Те, що в інших залишиться непоміченим, тобі будуть витикати. Живеш під постійними поглядами інших. Усе, що зробиш, буде осудженим. З одного боку це – тягар, а з іншого – дар, бо мобілізує тебе до постійного зросту, вчить постійного володіння собою і набуття вміння бути вільним від прагнення подобатися усім. Маєш подобатися тільки Богу. Якщо Він із тебе задоволений, що може тобі зашкодити незадоволення інших?

Зупинка 2
Ісус бере хрест

Візьми свій щоденний хрест. Який? Будеш служити, а не отримаєш похвали. Зранять тебе, а ти пробачиш. Зранять тебе знову, а ти знову пробачиш. Сімдесят сім разів пробачиш. Розтратять і змарнують, а коли повернуться, приймеш без слова докору.Піклуватимешся, і не почуєш слова вдячності. Вчиниш добро, а тобі припишуть погані наміри і мотивацію. Не заслужать, а ти обдаруєш серцем. Не проявлять належної поваги, а для тебе гідність людини завжди буде святою. Це і є твій щоденний хрест. Поцілуй його і візьми на плечі. Це дорога до святості, до того, щоб бути досконалим так, як наш Отець на небі. Це Він перший подав приклад, ставши для тебе таким, яким ти повинен бути щодо інших…

Зупинка 3
Перше падіння

Божий Син відмовився від своєї божої сили. Впав, безрадний і слабкий. А ти боїшся власної слабкості і соромишся своїх помилок. Хотів би стати перед спільнотою впевнений у собі, сильний, що добре даєш собі раду в усьому.

Господи, стаю на коліна біля Тебе. Визволи мене зі страху за себе. Допоможи довіряти Тобі, Який є силою в моїх слабкостях. Допоможи прийняти в мирі серця мою слабкість, мою власну біду і вірити, що Ти, не зважаючи ні на що, дієш в мені і через мене…

Зупинка 4
Зустріч з Матір’ю

Мати Ісуса і наша Мати, Ти є поруч з нами в звичайних моментах життя, простих і добрих, і не залишаєш нас в моментах хреста і боротьби. Матінко, Ти дивишся на нас із сердечною турботою і випрошуєш нам любов, сильнішу від хреста. Будь серед нас материнським вогнищем згоди і єдності, коли зло хоче нас посварити і розділити. Навчи бути матір’ю і дай нам тішитися з того, що кожен жест доброти і любові, проявленої до членів спільноти, є водночас жестом, спрямованим до Твого Сина. Бог присутній у нашій спільноті, а спільнота для Нього є або місцем тиші та відпочинку, або хресною дорогою. Усвідомлюю те, що найбільше за це відповідаю я.

Зупинка 5
Допомога Симона з Кирени

Місія настоятеля – це дорога самотності. Завжди знаходишся поруч із сестрами та братами, і водночас завжди трохи осторонь. Коли вимагаєш, Господи, від мене бути Симоном Киринеянином для спільноти, тоді Ти будь моїм Киринеянином, щоб я знав, що не залишаюся наодинці з моєю відповідальністю. Підтримуй мене, коли починаю сумніватись, і допоможи мені усвідомити Твою присутність. Ця ж моя спільнота є Твоєю, а не моєю власністю. Коли ж не буду спроможним втримати її тягаря, як Ти не міг втримати тягаря хреста, прийди до мене з допомогою доброго Киринеянина.

Зупинка 6
Хустка Вероніки

Твоє Обличчя в той час не нагадувало Божого обличчя слави. Ти був брудний, скривавлений, обпльований. Хустка Вероніки була жестом віри і любові. Інколи в обличчях членів моєї спільноти мені важко розпізнати Тебе. Інколи маю бажання проминути, утекти, не помітити. Дай мені в таких випадках вчинити безкорисливий жест Вероніки, продиктований простим порухом серця. Може, він нічого не змінить, не виправить, проте стане малим чудом доброти на важких хресних дорогах моєї спільноти. Там, де не можна зробити багато, допоможи мені вчинити те, що можна.

Зупинка 7
Друге падіння

Бувають періоди мого падіння, бувають також періоди падіння моїх співбратів та співсестер. Як я прагну в таких випадках розуміння, зичливості й допомоги замість слів критики, так прагнуть того й інші. Якою мірою я відміряю, такою і мені відміряють. Як я буду судити, так і мене осудять. Якщо буду милосердним, і до мене проявлять милосердя. Якщо зрозумію замість засудити, і мене зрозуміють. Якщо пробачу, і мені пробачать. Якщо допоможу встати замість дивуватися і гіршитись, – і мене піднімуть із землі чиїсь добрі руки в хвилину мого падіння. Те, що хочу, щоб мені інші чинили, я сам перший повинен чинити.

Зупинка 8
Жінки, що плачуть

Це настільки властиве жінці: розчулитись, поплакати… А потім буде так само. Кривда, зло, вчинене без докорів сумління. Дай нам, Господи, мудрість, щоб ми не розчулювались над тим, над чим розчулюватись не треба, щоб уміли плакати слізьми мудрих жінок, матерів, що дбають про справжнє добро. Якби на світі було більше жінок, що плачуть над собою і своїми синами, він став би кращим. Можливо тому в наших спільнотах стільки напружень і непорозумінь через дрібниці, часто зовсім незначні і аж надто малі, бо закриваємо очі на великі трагедії тих, що схожі на всохлі дерева, бо ніхто їм не подарував води сліз.

Зупинка 9
Третє падіння

Це втома. Це момент повного безсилля. Це безпомічність стосовно тих, чиї серця закрилися з тріском, як залізна брама. За них треба похилитися аж до землі. За них потрібно тривати перед Тобою на колінах. Ця зупинка – це іспит совісті з твоєї молитви за спільноту, яку ведеш. Адже її Богом є Господь. Це не ти повинен давати собі раду в усьому. Господь хоче розділити з тобою турботу твого серця, щоб не огорнула тебе гіркота і знеохочення до тих, що не хочуть розуміти і кривдять себе та інших. Чи розмовляєш з Господом про Твою спільноту? Чи, так як Мойсей, підносиш за неї руки? Молитва – це не остання, а перша «дошка рятунку».

Зупинка 10
З Ісуса зняли одяг

Не можу себе ні в чому звинуватити. Турбуюсь про мою спільноту. Стараюсь виконати всі її прохання і забезпечити її потреби. Стараюсь, щоб нічого їй не бракувало. Але на цій зупинці відчуваю на собі сумний погляд Ісуса, в якого забрали навіть Його одяг. Сестро, брате, ти побиваєшся і клопочешся про великі справи, а потрібно зовсім мало, точніше, тільки одно: навчити себе і своїх братів та сестер вибирати кращу частку. Все інше і так, рано чи пізно, стане неважливим чи зайвим. Наприкінці залишиться тільки гола правда про нашу любов або ж про її відсутність.

Зупинка 11
Ісуса прибивають до хреста

Три цвяхи нагадують про наші обітниці. Вони єднають нас із хрестом, отже несуть в собі страждання і мусять нести також біль. Єднаючи нас із хрестом, одночасно єднають і з Ісусом у Його стражданні, щоб поєднати нас із Ним у Його славі. Тільки ми хотіли б оминути це перше, а насолоджуватись тим другим.

Стаючи перед спільнотою як той, хто вимагає, сам мусиш виконувати те, чого вчиш. Сестри та брати твоєї спільноти мають право побачити в тобі сліди ран від цвяхів-обітниць. Будь сам убогим, якщо вимагаєш цього від інших. Будь чистим і слухняним стосовно вищих настоятелів. Не шукай для себе бічних стежок, не виправдовуйся, що речі, не дозволені іншим, тобі можна. Не вдавай. І завжди охочіше виправдовуй інших, ніж себе. Адже від тебе буде вимагатися більше.

Зупинка 12
Смерть на хресті

Смерть Ісуса – це смерть з любові. А любов – терпелива і лагідна. Вона не заздрить, не шукає слави, усе розуміє, – отже, все пробачить. Вона не шукає свого і нічого не очікує для себе. Тому Ісусова любов є любов’ю страждаючою. Так любити означає страждати.

А чи ти є дочкою цієї Страждаючої Любові? Стань на коліна перед хрестом і запитай себе про те, як любиш. Чи ті, длякого ти є настоятелем, знаходять у тобі промінь Його любові? Чи наближаючись до тебе, відчувають тепло Божого Серця, яке через тебе хоче любити своїх синів та дочок? А якби сьогодні ти разом зі своєю спільнотою мав стати по інший бік життя, що твої брати та сестри сказали б про тебе?

Зупинка 13
Ісуса зняли з хреста

Твої рамена, Матір, огорнули мертве тіло Ісуса, ніби ще хотіли охоронити його від болю. Твої очі дивляться на нас, ніби хочуть сказати: «Це все за вас. Не погорджуйте любов’ю Мого Сина».

Матінко, сьогодні, коли відповіддю на Твоє прохання є байдужість, гордість і ненависть світу, прошу за мою спільноту. Нехай вона буде місцем тиші та любові, в якій Ісус знайде прийняття і турботу, як завжди знаходив їх у Твоїх раменах. Прошу, щоб моя спільнота не завдавала болю Ісусу, щоб не ранила Його байдужістю, тільки сердечно любила, люблячись взаємно.

Зупинка 14
Похорон

Тиша гробу. Смерть – це дійсність, що стає ближчою мені з дня на день, з години на годину. А коли стану перед Тобою, Господи, якими будуть Твої слова?

«Добре, слуго добрий і вірний. Був вірний у тому, що тобі доручив, турбувався про те, щоб жодна з моїх овечок не загинула. Опікувався кожною, доглядав хвору, шукав загублену, приймав ту, яка поверталась. Дозволив, щоб у тобі Мої вівці віднаходили Мою любов. Ввійди до радості твого Господа».

Щоб не зустріли мене тоді слова докору: «Доручив тобі мої вівці, але ти не дбав про них так, як про себе. Розбіглися вівці по горах, щоб шукати опіки, стали поживою для диких звірів, а ти нічого не зробив, щоб їх згромадити. Не залежало тобі на них так, як Мені залежало. Стояв на місці пастиря, на Моєму місці, але не був добрим пастирем. Використав свої права, але не виконав своїх обов’язків. Відійди, недобрий слуго…»

Якби сьогодні тиша гробу стала моєю участю, які слова Господь сказав би до мене?..

А зараз відійду, і доки маю ще час на землі, буду чинити добре усім і завжди.

Додати коментар


Захисний код
Оновити