Велика п’ятниця запам’яталася мені з дитинства ось таким чином – це був день, коли бабця пов’язувала собі й мені чорну хустину. Напевно,бабуся перейняла цю традицію зі своєї родини. Мені малій було цікаво, бо вигляділа я тоді поважно – люди думали, що хтось помер в нашій родині (я ще тоді не розуміла, як це боляче, коли хтось близький вмирає…)

І ось так  ми з бабусею йшли до храму – бабця, розуміючи, що за день сьогодні, а я йшла собі з по-дитячому серйозним театрально відіграним виразом обличчя, і очікуванням від інших співчутливого погляду… Такий спогад з дитинства…

 

Сьогодні знову Велика п’ятниця. На хресті вмирає мій вже справді Близький …  Я вже без «чорної хустини» на голові, але «чорна хустина» – це мої гріхи, важкі справи, життєві негаразди та ін. Надіюсь також, що я  вже без «театрально відіграного виразу обличчя»… Стаю «помалу» в правді. Вмирає Христос, мій Спаситель і Наречений, вмирає найганебнішою смертю – на хресті.

На хресті бачу не тільки смерть, але й приниження, насмішку, знущання, муку душі та тіла. Ісус бере на себе весь мій і наш гріх… Швейцарський лікар, містичка Адріенна фон Шпайр назвала хрест найбільшої сповіддю світу, тому що гріх вже не оправдовується, а в усій повноті називає себе поіменно: ненависть, агресія, обман.

Хрест – це не тільки знак гріха, це і знак безсилля людського життя. Здавалось би, Ісусу нічого не вдалося  ні з Ізраїлем, ні з учнями… Але для Господа хрест – це теж перемога. Хрест – це приниження, повний крах, … але це і слава, знак любові,  сильнішої від смерті, це початок нового Життя, яке ніколи не закінчується…

В хресті – життя, це саме можемо сказати й  про наші малі хрести… Ісус і сьогодні разом з нами на нашій хресній дорозі, Він бере на себе наші хрести. Він несе мій хрест разом зі мною, хрест вмирання для життя… і цей хрест вже має на собі не тільки «чорну хустину», але і світло Воскресіння…

с. Анна Кліпацька