БЛИЗЬКО ІСУС «Благословенна Ти між жінками!» (Лк 1, 28) – каже сьогодні Господній посланець Діві Марії. Пізніше ці його слова, але з певним доповненням, проголошує, звертаючись до Пречистої, сповнена Святим Духом Єлизавета,
мати Предтечі: «Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! /.../ Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!» (Лк 1, 42. 45)
Дорогі брати і сестри! Лише останній тиждень відділяє нас від радісного свята Христового Різдва. Невдовзі ми згадуватимемо прихід у цей світ Спасителя, Еммануїла – Бога з нами, народженого з Діви... Прихід, котрий ще за сотні років до того передрікав пророк Ісая.
Очевидно, що усе це було заплановане і відоме від віків. А яка ж у цьому роль Марії? Адже Вона тільки увірувала... І саме з цього приводу св. Єлизавета прославляє Її і благословляє?
Так! Саме з цього приводу! Ця проста Діва з Назарету повірила Богу й відповіла «так» надісланому Всевишнім Архангелу. І завдяки цьому простому слову обітоване Спасіння прийшло у цій світ.
Віра – це, здається, така незначна річ... Взагалі-то з Євангелія ми знаємо, що вона може чинити чудеса... але кожного дня це не зовсім помітно. Віра – це така дрібна річ, а однак може змінювати так багато... Віра Марії змінила життя всього світу. То, може, й моя власна віра спроможна змінити моє життя?
Це зміна, котрої непомітно зовні. Принаймні, відразу. Коли ж ми наберемося відваги, переступимо невидимий поріг й скажемо: «Вірую», в нашій душі з’явиться щось нове. Віра стає ніби «шостим чуттям», котре дозволяє нам спостерігати речі, яких до того ми не могли бачити. Нібито усе навкруги є таке саме... але й зовсім інше.
У шматку хліба ми можемо бачити Господнє Тіло, у тексті Книги – Боже слово, в іншій людині – брата, у смерті – брами Неба, а у змарнованому житті – сенс.
Зрештою, віра дозволяє нам виконувати Божу волю, чинити те, чого жадає від мене Творець. Без віри часто здається, що це занадто складно, або й неможливо. А коли увіруєш, життя стає не тільки простим, але й повним змісту. У світлі віри оточуючий нас світ набуває нових кольорів, а людина стає благословенною!
І тільки той невидимий поріг, що його так важко переступити... Ох, як же важко сказати: «вірую», як же важко...
Але не впадаймо у відчай, спробуймо знову! І може саме сьогодні, коли до мене, чи до тебе, чи до котрогось з нас прийде Ангел, у нас вистачить відваги відповісти йому: «Так. Нехай буде мені за словом твоїм!». Кажімо ці слова особливо в ці виняткові дні.
За матеріалами програми «Кредо»