Папа Франциск: ризикуймо робити вибір!
Вівторок, 24 квітня 2018, 09:52
http://delaetedom.ru/

Повний текст послання папи Франциска на 55-й Всесвітній день молитов про покликання. Цьогорічна тема: "Слухати, розпізнавати, жити Господнім покликанням". Як це реалізувати на практиці? Що нам допомагає в цьому?

sertse

Слухати, розпізнавати, жити Господнім покликання

Дорогі брати і сестри!

У жовтні відбудеться XV Звичайна Генеральна Асамблея Синоду Єпископів, присвячена молоді, а особливо відношенню молоді, віри і покликання. У зв'язку з цим ми зможемо дослідити, яким чином у центрі нашого життя міститься покликання до радості, яке Бог скеровує до нас і яким чином це є «Божим планом для чоловіків і жінок будь-якого часу» (Синод Єпископів, XV Звичайна Генеральна Асамблея, Молодь, віра і розпізнавання покликання, Вступ).

Мова йде про добру новину, яку наново наполегливо проголошує нам 55-й Всесвітній день молитов про покликання: ми не занурені у випадковості, ані потягнуті серією хаотичних подій, але навпаки, наше життя і наша присутність у світі є плодом Божого покликання!

Крім того, у ці наші неспокійні часи таємниця Втілення нагадує нам про те, що Бог завжди виходить нам назустріч і є “Бог-з-нами”, іноді проходячи запиленими дорогами нашого життя і розуміючи наш сум за любов`ю і щастям, закликає нас до радості. У різноманітності й специфіці кожного покликання, особистого і церковного, йдеться про слухання, розпізнавання і життя тим Словом, яке кличе нас із висоти і, дозволяючи, аби наші таланти приносили плоди, робить нас також знаряддями спасіння в світі й спрямовує нас до повноти щастя.

Ці три аспекти - слухання, розпізнавання і життя - також становлять контекст початку місії Ісуса, Який після днів молитви і боротьби у пустелі також відвідує свою синагогу в Назареті, і тут прислуховується до Слова, розпізнає зміст місії, дорученої Йому Батьком і проголошує, що Він прийшов виконати її "сьогодні" (пор. Лк 4,16-21).

Слухати

Потрібно відразу сказати, що Господнє покликання не має в собі такої очевидності, як багато речей, які можемо почути, побачити або торкнутись у нашому щоденному досвіді. Бог приходить в мовчанні та делікатно, не накидаючи Себе нашій свободі. Так може трапитися, що Його голос заглушений багатьма турботами і напруженістю, які займають наші розум і серце.

Тому ми повинні бути готові до глибокого вслуховування у Його слово і життя, також звернути увагу на деталі нашого повсякденного життя, навчитися читати події очима віри і залишатися відкритими для сюрпризів Святого Духа.

Ми не можемо відкрити спеціального й особистого покликання, яке Бог запланував для нас, якщо ми як і раніше замкнені в собі, в наших звичках й апатії, що властиві для людей, які марнуючи своє життя в замкнутому колі свого «я», втрачають шанс великих мрій та ставання головними героями цієї унікальної та оригінальної історії, яку Бог хоче написати з нами.

Ісус також був покликаний і посланий. Тому Він потребував зосередження в тиші, слухав і читав Слово в синагозі, зі світлом та силою Святого Духа об`явив у повноті його сенс, що стосувався Його особи та історії народу Ізраїлю.

Прийняття такого ставлення в даний час стає все важчим, тому що ми занурені в галасливому суспільстві, в божевіллі різноманітності стимулів та інформації, які заповнюють наші дні. Зовнішній переполох, який іноді переважає в наших містах і районах, часто відповідає розпорошенню і внутрішньому хаосу, які не дозволяють нам зупинитися, щоб насолодитися смаком споглядання, щоби спокійно подумати про події нашого життя, і вірячи в турботливий Божий план для нас, зробити плідне розпізнавання.

Але, як ми знаємо, Царство Боже приходить тихо і непомітно (пор. Лк 17, 21), і його зерна можна прийняти лише тоді, коли як пророк Ілля зможемо увійти в глибини нашого духу, дозволяючи йому відкритись на непомітний відголос Божого подуву (пор. 1 Цар 19, 11-13).

Розпізнавати

Читаючи у синагозі в Назареті уривок із Книги пророка Ісаї, Ісус розпізнав зміст місії, для якої Він був посланий, і представив його тим, хто чекав Месію: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий”(Лк 4, 18-19).

Так само, кожен з нас може відкрити своє покликання тільки через духовне розпізнавання, «процес, в якому дана особа дозріває до прийняття, в діалозі з Богом і слухаючи голосу Святого Духа, фундаментального рішення, починаючи від того, що стосується стану життя» (Синод Єпископів, XV Звичайна Генеральна Асамблея, Молодь, віра і розпізнавання покликання, Частина II, 2. Дар розпізнавання).

Ми відкриваємо, зокрема, що християнське покликання завжди має пророчий вимір. Як свідчить Святе Письмо, пророки посилаються людям в умовах величезної матеріальної нестачі та духовно-моральної кризи, щоби від імені Бога скерувати слова навернення, надії та втіхи. Як вітер, який переносить пил, пророк порушує фальшивий спокій совісті, яка забула Слово Господнє, розпізнає події в світлі Божої обітниці та допомагає людям побачити ознаки світанку в темряві історії.

Сьогодні також нам дуже потрібні розпізнавання і пророцтва; подолання спокуси ідеології та фаталізму і виявлення у відносинах з Богом місць, знарядь і ситуацій, через які Він нас кличе. Кожен християнин повинен вміти розвивати здатність "читати у своєму” житті й розуміння, де і до чого Господь його кличе, щоби продовжувати Його місію.

Жити

Врешті, Ісус оголошує новизну теперішньої миті, яка захопить багатьох, а “закам`янить” інших: час настав, а Він є Месія, проголошений Ісаєю, помазаний, щоби звільнити бранців, відновити зір сліпим і проголошувати милосердну любов Бога до кожного створіння. Саме "сьогодні збулось це писання у вухах ваших" (Лк 4, 20), говорить Ісус.

Радість Євангелії, яка відкриває нас для зустрічі з Богом та братами, не може чекати на наші зволікання та лінь; не досягне нас, якщо залишимось у вікні, з приводу того, що ми все ще чекаємо на зручний час; не прийде до нас, якщо саме сьогодні ми не ризикнемо вибрати. Покликання є сьогодні! Християнська місія є для теперішнього часу! І кожен з нас є покликаний - до світського життя в шлюбі, до священства через свячення або до життя в особливому посвячення - стати свідком Господа, тут і зараз.

Насправді, це «сьогодні» проголошене Ісусом запевняє нас, що Бог невпинно «сходить», щоби спасти нашу людяність і зробити нас учасниками своєї місії. Господь продовжує закликати жити з Ним і слідувати за Ним у відносинах особливої ​​близькості, до безпосередньої служби Йому. І якщо Він дає нам зрозуміти, що закликає нас повністю присвятити себе Царству, ми не можемо боятися! Посвячення себе Богу і службі братам цілковито і на завжди - прекрасна і велика благодать.

Господь надалі сьогодні кличе йти за Ним. Ми не повинні чекати, що будемо досконалі, аби відповісти нашим великодушним «ось я», і не лякатись наших обмежень та гріхів, але ми повинні прийняти з відкритим серцем голос Господа. Почути Його, розпізнати нашу особисту місію в Церкві та в світі, і, нарешті, жити нею в тому “сьогодні”, яке Бог дає нам.

Нехай Пресвята Діва Марія, молода дівчина з периферії, Яка почула, прийняла і жила Словом Бога, що стало тілом, завжди нас береже і супроводжує на нашому шляху.

Ватикан, 3 грудня 2017 р, перша неділя Адвенту

Франциск

Переклад з польської - сестри гоноратки